1303/2-148/11 Про стягнення заборгованості згідно кредитного договору - 03.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області від 16 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Буського відділення №6383 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Буського РВ УМВСУ у Львівській області, про стягнення заборгованості за кредитним договором та виселення,-

Оскаржуваним рішенням позов задоволено Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 189660,74 грн. на користь філії -Буського відділення №6383 ВАТ "Ощадбанк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1. Спосіб реалізації квартири шляхом проведення прилюдних торгів. Внесено зміни в п.1.2. договору відновлювальної кредитної лінії №529 від 8 червня 2007 року, шляхом перенесення остаточної дати погашення кредиту з 07 червня 2017 року на дату набрання рішенням суду у даній справі законної сили. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проживають і зареєстровані у житловій квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Буського РВ ГУМВС України у Львівській області. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" судові витрати.

рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що істотною умовою кредитного договору був перегляд через два роки залишку заборгованості позичальника та встановлення графіка погашення такої. Апелянт посилається, що станом на 30.09.2011 року жодний додатковий договір щодо внесення зазначених змін не укладався. Крім цього, заперечує суму простроченої заборгованості, оскільки, на його думку, строком виконання зобов"язання є 7 червня 2017 року. Також стверджує про порушення позивачем умов договору, що проявилося у односторонній зміні таких. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення представника ВАТ "Державний ощадний банк України" -Лащука А.С. про заперечення доводів апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом встановлено такі обставини.

8.06.2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України" (кредитодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали кредитний договір, за яким кредитодавець надав позичальнику 175000 грн. строком до 7.06.2017 року. (а.с.13-14)

На забезпечення кредитного договору 8.06.2007 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. (а.с.15-16)

Заборгованість ОСОБА_2 за простроченим кредитом складає 189660 грн. 74 коп. (а.с.121)

В зв"язку з порушенням зобов"язань за кредитним договором кредитором направлено позичальнику та іпотекодавцям вимоги про погашення заборгованості, які останніми не виконано. (а.с.20-24)

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що правильними є висновок суду про те, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо повернення кредиту відповідно до умов договору, договором передбачено право банку вимоги дострокового повернення кредиту при порушенні строків платежів за договором, в зв"язку з чим підставною є вимога позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на те, що не укладався додатковий договір щодо внесення змін про перегляд через два роки залишку заборгованості позичальника та встановлення графіка погашення такої є безпідставним, так як пунктом 1.2 договору відновлювальної кредитної лінії (а.с.13) не передбачено укладення додаткового договору. Сама лише вказівка про визначення суми фактичної заборгованості не стверджує про обов"язок банку визначити її шляхом укладенян додаткового договору.

Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

А тому, оскільки позивач не направляв відповідачам письмову про добровільне звільнення житлового приміщення протягом місяця, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для виселення відповідачів.

Також суд не звернув увагу на зміст позовних вимог (а.с.120) в зв"язку з чим помилково вирішив стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором з відповідачів, незважаючи на те, що ОСОБА_2 є позичальником, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є іпотекодавцями.

Крім того, в резолютивній частині рішення суду в порушення вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 215 ЦПК України не вказано початкову ціну предмета іпотеки для подальшої його реалізації.

Також в порушення положень глави восьмої Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) суд ухвалив рішення про солідарне стягнення судових витрат з відповідачів по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, та відмовити в задоволенні позовної вимоги про виселення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме з кожного з відповідачів слід стягнути на користь позивача по 765 грн. судових витрат.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Буського районного суду Львівської області від 16 вересня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. Звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності іпотекодавцям - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за способом реалізації -шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, але не менше 253400 (двісті п"ятдесят три тисячі чотириста) грн., для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ВАТ "Державний ощадний банк України" за договорм відновлювальної кредитної лінії №529 від 8.06.2007 року в сумі 189660 (сто вісімдесят дев"ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 74 (сімдесят чотири) коп.

Відмовити в задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ВАТ "Державний ощадний банк України" по 765 (сімсот шістдесят п"ять) грн. судових витрат з кожного.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.