Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів: Павліченка С.В., Ігнатюк Б.Ю.,

при секретарі - Ердик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 17 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Солотвинський солерудник» про стягнення заборгованості з оплати праці та відшкодування моральної шкоди, -

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на дане рішення суду, стягнуто з відповідач на його користь 1 515 грн. 02 коп. заборгованості з оплати праці з відрахуванням із цієї суми податку та інших обов'язкових платежів, 500 грн. сплачених витрат пов'язаних за надання правової допомоги, а в решті позову відмовлено.

Вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки наявні підстави передбачені чинним законодавством для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

ОСОБА_1 та представник ДП «Солотвинський солерудник» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час, місце судового засідання були належним чином повідомлені і від позивача надійшла телеграма про слухання справи у його відсутності і свої вимоги підтримує і судова колегія вважає, що дана обставина у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06 липня 1981 року і наказом відповідача від 12.05.2011 року за №32-к звільнений з посади гірничого майстра підземної дільниці гірничо-відновлювальних робіт з 25.05.2011 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

При зверненні в суд за вирішенням трудового спору позивач просив стягнути з відповідач 18 283 грн. 01 коп. заборгованості з належних йому виплат, 15 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 1 000 грн. сплачених витрат, пов'язаних за надання правової допомоги адвокатом, посилаючись на те, що відповідачем не правильно нараховувалася заробітна плата та в односторонньому порядку, без його згоди були встановлені вихідні дні з 01.01.2011 року по 20.01.2011 року, тобто його було відправлено у відпустку без збереження заробітної плати терміном більше 15 днів. Крім того, в результаті аварійного стану шахти він не працював з 21.01.2011 року по 22.03.2011 року і відповідач нарахував та виплатив йому заробітну плату за час простою виходячи з 2/3 тарифної ставки, в той час, як нарахування повинно проводитися з середнього заробітку та при звільненні не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані 42 дні відпустки і не проведена виплата за вислугу років починаючи з 2004 року.

При постановленні рішення, суд першої інстанції встановив та не заперечувалось відповідачем факт порушення вимог ст. 84 ч.2 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» при встановленні відповідачем в односторонньому порядку вихідних днів у період з 01.01.2011 року по 20.01.2011 року та обґрунтовано стягнув 1 515 грн. 02 коп., що становить 13 робочих днів із середньоденної заробітної плати позивача 116 грн. 54 коп..

Крім того, суд обґрунтовано вважав, що вимоги позивача про необхідність застосування ст. 113 ч.3 КЗпП України при проведенні оплати простою, стягнення заборгованості по оплаті за вислугу років та оплати за невикористані дні відпустки належними і допустимими доказами не стверджені, а тому не підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 17 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.