Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Пазюку Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Кіпер» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Кіпер» про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Кіпер» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

У жовтні 2011 року позивач звернувся із позовом, на обґрунтування якого зазначив, що із 2 серпня 2010 року працював у відповідача на посаді інженера, коли наказом № 05К від 31 травня 2011 року був звільнений за прогул(п.4 ст. 40 КЗпП України). Таке звільнення вважав безпідставним, оскільки перебував на лікарняному до 07 червня 2011 року, відповідач не дотримав процедури звільнення, порушував законодавство про працю.

Тому, просив: зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути на свою користь із відповідача 3270.90 грн. заборгованості по заробітній платі, 304.22 грн. сума індексації заробітної плати, 36154.75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 60 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 9 000 грн. вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку, зобов'язати видати дублікат трудової книжки з внесенням до неї запису про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.(т. 1 а.с. 1-21, 127-139, 191-203, 228-229, 245-251)

Відповідач проти позову заперечував, звернувся із зустрічним позовом на обґрунтування якого зазначив, що позивач самовільно залишив робоче місце тому був звільнений за прогул. Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці спричинила підприємству матеріальної шкоди(несправність обладнання центру гри в боулінг, включаючи упущену вигоду від простою), тому просив визнати відповідача ОСОБА_1 винним та стягнути на користь товариства 67496 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди, покласти на ОСОБА_1 судові витрати.(т. 1 а.с.35-100, 102-115)

рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано ТОВ «Ол-Кіпер» змінити формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто із відповідача на користь позивача 304.22 грн. суму індексації заробітної плати, 3270.90 грн. заборгованості по заробітній платі, 36 154.75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 9 000 грн. вихідної допомоги, 2 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Ол-Кіпер» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.(т.1 а.с.264-268)

Позивач рішення районного суду не оскаржував.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову позивачу в позові та задоволення зустрічних позовних вимог. На обґрунтування скарги посилався на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначив, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заперечень проти заявленого позову.(т. 2 а.с. 3-20)

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала скаргу і просила її задовольнити, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

ОСОБА_1 до суду не прибув, був сповіщений шляхом вручення повістки його представнику ОСОБА_3 про що у справі є докази.(т. 2 а.с. 38)

За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

За вимогами ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, роз'яснень у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, роз'яснень, що містяться в п.п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру відшкодування суду необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших обставин справи.

За ст. 237-1 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі відповідними змінами), за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що із 2 серпня 2010 року позивач працював у відповідача на посаді інженера на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк.(т. 1 а.с. 9, 108)

30 травня 2011 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи з 31.05.2011 року за згодою сторін, проте, заява містить резолюцію директора ТОВ «Ол-Кіпер» про звільнення ОСОБА_1 з 14.06.2011 року за власним бажанням.(т. 1 а.с. 42)

Наявність заяви ОСОБА_1 про звільнення за згодою сторін наступного дня, тобто 31 травня 2011 року, не створює такого обов'язку для відповідача. Оскільки домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору(за згодою сторін) досягнуто не було, то зважаючи на положення ч. 1 ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1 мав відпрацювати два тижні протягом яких власник мав знайти на його місце іншого працівника.

Подана заява про звільнення від 30 травня 2011 року не містить передбачених ст. 38 КЗпП України підстав неможливості продовжувати роботу за яких ОСОБА_1 мав би право вимагати звільнення саме у зазначений ним строк.

30 травня 2011 року працівниками підприємства відповідача був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 13.00 год. більше ніж чотири години.(т. 1 а.с. 43-45)

Наказом № 05К від 31 травня 2011 року ОСОБА_1 був звільнений за прогул(п.4 ст. 40 КЗпП України) про що зроблено запис в трудовій книжці.(т. 1 а.с. 7, 9-10)

31 травня 2011 року працівниками відповідача був складений акт за яким ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та отримання повного розрахунку при звільненні.(т. 1 а.с. 45)

18.06.2011 року позивач отримав письмове повідомлення відповідача про можливість отримати трудову книжку у зв'язку із звільненням, тому, мав можливість звернутись до відповідача та отримати повний розрахунок при звільненні, а у випадку незгоди із підставою звільнення та сумою виплати оспорювати дії відповідача в суді.(т.1 а.с. 46-48)

Факт відмови ОСОБА_1 відпрацювати двохтижневий термін до звільнення підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Самовільне залишення місця роботи і відсутність на робочому місці 30 травня 2011 року з 13.00 години підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_5. При цьому свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_1 30.05.2011 року отримав зауваження, після якого заявив про звільнення, отримавши від роботодавця застереження про необхідність відпрацювати два тижні до звільнення залишив ключі та самовільно залишив робоче місце без пояснень причин, а з'явившись на роботу удень 31 травня 2011 року ознайомився із наказом про звільнення за прогул, відмовився його підписати та отримати повний розрахунок про що працівниками відповідача був складений акт.(т. 1 а.с. 217-219)

Обставин відсутності на робочому місці 30 травня 2011 року більш ніж три години(прогул) та відмову відпрацювати два тижні до звільнення не заперечував і сам ОСОБА_1 в суді першої інстанції під час допиту вищевказаних свідків, про що свідчить звукозапис судового засідання.(т.1 а.с. 217-219)

За лікарняним листом серії АВЗ № 188 155, ОСОБА_1 хворів із 31 травня 2011 року до 07 червня 2011 року, та 08 червня 2011 року мав стати до роботи.(т. 1 а.с. 153, 258)

За повідомленням головного лікаря поліклініки № 1 Деснянського району м. Києва, ОСОБА_1 був виданий листок непрацездатності серії АВЗ № 188 155 лікарем, який працював згідно графіку у цей день з 17.00 до 20.00 години.(т. 1 а.с. 258-259)

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до лікаря і отримав листок непрацездатності 31 травня 2011 року з 17.00 години, тобто після скоєння прогулу 30 травня 2011 року та видання наказу і повідомлення про його звільнення, колегія суддів відхилила доводи позивача щодо незаконності його звільнення під час тимчасової непрацездатності.

Вимог про поновлення на роботі позивач не заявляв. Доказів створення і дії на підприємстві відповідача професійної спілки не надано.

Факт вчинення позивачем прогулу(відсутності на робочому місці більш ніж три години) 30 травня 2011 року доведений відповідачем в судовому засіданні і позивачем не спростований, доказів поважності причин відсутності на робочому місці у цей день позивач не надав, тому відповідач правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

За табелями обліку робочого часу, ОСОБА_1 працював щоденно по вісім годин, допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив, що за домовленістю між ним і ОСОБА_1 відбувались зміни, які вони вирішували за обопільною згодою.(т. 1 а.с. 95-99, 155, 217-219)

До суду не надано доказів, що позивач під час роботи звертався до відповідача або посадових осіб Держнаглядпраці з приводу ненадання відпустки, праці понад норму, визначену трудовим договором, будь-яких інших порушень трудового договору, не встановлено таких обставин і в судовому засіданні.

Копії заяв та письмових пояснень ОСОБА_1 датовані 31 травня 2011 року і відправлені ним по пошті відповідачу 14 червня 2011 року, тобто після звільнення, у т.ч. щодо обставин прогулу, порушень відповідачем законодавства іншими об'єктивними доказами по справі не підтверджені.(т. 1 а.с. 16-19)

За приписом інспектора Держнаглядпраці від 16.08.2011 року № 10-15-115\52-49 та актом перевірки від 16.08.2011 року № 10-15-115\52 не зазначено порушень відповідача відносно позивача ОСОБА_1, які б давали підставу позивачеві вимагати звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, зазначено про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та депонування належних ОСОБА_1 до виплати сум та запропоновано відповідачеві повторно направити на адресу ОСОБА_1 повідомлення про можливість отримати розрахунок при звільненні. (т.1 а.с. 49-52)

За таких обставин висновок районного суду про порушення відповідачем трудового законодавства стосовно умов праці позивача ОСОБА_1, зобов'язання відповідача внести зміни щодо підстав звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення 9 000 грн. вихідної допомоги колегія суддів визнала необґрунтованим.

Заборгованість відповідача перед позивачем - 2082.67 грн. заробітної плати за травень 2011 року та компенсація за невикористану щорічну відпустку була депонована відповідачем та отримана позивачем 06 вересня 2011 року.(т. 1 а.с. 52-99, 170-176)

Наявність іншої заборгованості відповідача перед позивачем не підтверджується дослідженими колегією суддів відомостями нарахування та виплати заробітної плати, не встановлено такої і в ході перевірки інспектором Держнаглядпраці за зверненнями ОСОБА_1.(т. 1 а.с. 49-52, 57-94)

Оскільки відповідач надав до суду письмові докази(акт від 31 травня 2011 року, поштове повідомлення вручене позивачу 18 червня 2011 року) за якими пропонував отримати позивачеві повний розрахунок у день звільнення та трудову книжку, що свідчить про відсутність вини відповідача у затримці отримання позивачем повного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача 36 154.75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Представник відповідача не заперечував права позивача на отримання суми індексації заробітної плати в розмірі 304.22 грн., та пояснив, що вказана сума нарахована у травні 2011 року та виплачена позивачу в сумі 315.78 грн., тобто із переплатою. Премій та інших заохочувальних виплат у цей період відповідач не нараховував та не виплачував, компенсація за невикористану відпустку нарахована та виплачена окремо в сумі 1993.11 грн. Такі доводи відповідача підтверджуються табелем обліку робочого часу та відомістю нарахованої та виплаченої заробітної плати за якими 30-31 травня 2011 року позивач не працював, проте отримав заробітну плату в сумі 2458.20 грн., у т.ч. зазначені 315.78 грн. (т. 1 а.с. 93-94 )

Оскільки в судовому засіданні не встановлено доказів порушення відповідачем охоронюваних законом прав та інтересів позивача, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення із відповідача 2 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди.

Тому оскаржуване рішення районного суду в частині зобов'язання ТОВ «Ол-Кіпер» змінити формулювання причини звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення із відповідача на користь позивача 304.22 грн. індексації заробітної плати, 3270.90 грн. заборгованості по заробітній платі, 36 154.75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 9 000 грн. вихідної допомоги, 2 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові в цій частині заявлених вимог.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом ТОВ «Ол-Кіпер» не надано доказів причинного зв'язку між діями(бездіяльністю) ОСОБА_1 та виникненням несправності обладнання центру гри в боулінг, упущеною вигодою від простою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову. рішення районного суду в цій частині та в частині відмови позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні вимог про зобов'язання видати дублікат трудової книжки з внесенням до неї запису про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є обґрунтованим.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ол-Кіпер» задовольнити частково.

рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання ТОВ «Ол-Кіпер» змінити формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення із відповідача на користь позивача 304.22 грн. індексації заробітної плати, 3270.90 грн. заборгованості по заробітній платі, 36 154.75 грн. середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, 9 000 грн. вихідної допомоги, 2 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні вищевказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 травня 2012 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.