712/4822/2012 Про скасування державного акту на землю, встановлення порядку користування спільними приміщеннями та земельною ділянкою і виділ земельної ділянки в натурі - 22.06.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, Ужгородської міської ради, відділу Держкомзему у м. Ужгороді про скасування державного акту, встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділ земельної ділянки в натурі, -

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 Ужгородської міської ради, відділу Держкомзему у м. Ужгороді про встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділення її частини в натурі, встановлення порядку користування спільними приміщеннями та скасування державних актів на право власності на землю. В подальшому позивачка подала заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині встановлених порядку користування спільними підсобними приміщеннями та виділення їх в натурі.

Уточненні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбала 27.12. 2007 року від ОСОБА_9, ОСОБА_15 та ОСОБА_9 Відповідачі ОСОБА_5 являються власниками квартири НОМЕР_2 цього ж будинку, а власником квартири НОМЕР_3 являється відповідачка ОСОБА_7. Вказаний будинок складається із трьох квартир, які всі приватизовані їх мешканцями.

Загальна площа земельної ділянки згідно кадастрової справи земельної ділянки відселеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 складає 0.2146 га з яких землі спільного користування під будинком складають 0.0127 га. Згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 0.0648 га. Відповідачем ОСОБА_2 отримано державні акти на право власності на частину земельної ділянки розміром 0.0750 га та на земельну ділянку розміром 0.0009 га. Вважає, що при визначенні розміру земельної ділянки ОСОБА_2 не було враховано положення ст. 88 ЗК України, згідно якої учасник спільної власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його часток. Частка відповідача ОСОБА_2 згідно реальних долей складає 0.0280 га., а не 0.0759 га, як вказано в актах на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2, державний акт на земельну ділянку розміром 0.0009 га виданий для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий під самовільно збудований сарай, на який відповідач не має правовстановлюючого документу, що у свою чергу виключає його право на приватизацію цієї частини земельної ділянки з вказаним цільовими призначенням. Внаслідок видачі відповідачу ОСОБА_2 вказаних державних актів на право власності на земельні ділянки порушуються її законні права та інтереси та вона позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, яка є у її фактичному користуванні для обслуговування частини будинку, який належить їй на праві власності.

Відповідачі ОСОБА_2 заперечуючи позов, посилались на те, що за участю попереднього власника квартири позивачки (попереднього землекористувача) було проведено розподіл земельної ділянки вказаного будинку та погоджено межі ділянки. Позивачка придбала нерухомість - квартиру, і відповідно до припису ч. 2 ст. 120 ЗК України має право на користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Зазначає, що позивачка в своїх позовних вимогах необґрунтовано посилається на те, що суд при визначенні частки земельної ділянки має виходити із розмірів частки у будинку.

рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2012 року визнано незаконним та скасовано державні акти на право власності на земельну ділянку від 17 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 776325 площею 0.0750 га. та від 17 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 776326 площею 0.0009 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд видані ОСОБА_2. Встановлений наступний порядок користування земельною ділянкою розміром 0.2058 га, розташованої в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, будівель та господарських споруд: в користування ОСОБА_6 - 0.1003 га., в користування ОСОБА_7 - 0.648 га.; в користування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 0.0280 га.; землі спільного сумісного користування - 0.0127 га. Виділено ОСОБА_6 в натурі окрему частину земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, будівель та господарських споруд, розміром 0.103 га згідно плану розподілу цієї ділянки виготовленого Ужгородською філією ДП «Закарпатгеодезцентр». Зобов'язано відділ Держкомзему України у м. Ужгороді головного управління Держкомзему у Закарпатській області скасувати державну реєстрацію державних актів на право приватної власності на земельну ділянку від 17 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 776325 площею 0.0750 га. та від 17 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 776326 площею 0.0009 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд видані ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 107 грн. 30 коп судових витрат.

У апеляційній скарзі апелянти порушують питання про скасування зазначеного рішення суду як незаконного та необґрунтованого із закриттям провадження по справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд безпідставно скасував два державні акти видані на ім'я одного із відповідачів, при цьому не взяв до уваги, що ніхто не оспорював рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого видані вказані державні акти. Вказують на інші обставини з яких, на їх думку, рішення суду є незаконним та не обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_6 констатував, що під час проведення робіт з виготовлення кадастрового плану земельної ділянки та інших дій щодо її приватизації до матеріалів, яким надавалась оцінка були подані підробленні документи, зокрема, акт погодження меж земельної ділянки містить підпис суміжного землекористувача ОСОБА_15, який фактично не підписував вказаний акт. Крім того акт погодження меж земельних ділянок взагалі не містить даних про погодження із позивачкою ОСОБА_6 Крім того суд констатував, що в результаті дій відповідачів порушено право позивачки на земельну ділянку у розмірі, який відповідав би частці у будівлі відповідно.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Так, матеріалами справи стверджено, що будинок по АДРЕСА_1 складається із трьох ізольованих квартир. Позивачка по справі ОСОБА_6 та відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_8., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 мешканці вказаного будинку. Їхні квартири приватизовані у зазначеному багатоквартирному жилому будинку.

Загальна площа земельної ділянки згідно кадастрової справи на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 складає 0.2146 га., яка відповідно до ч.2 ст. 89 ЗК України перебуває у спільній сумісній власності (користуванні) співвласників вказаного житлового будинку.

За змістом ч. 4 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, а за змістом ч.5 цієї статті поділ земельної ділянки, яка є в спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом, або не встановлено судом.

Матеріалами справи також стверджено, що позивачка ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року від ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 (а.с.25).

Між попередніми співвласниками вказаної квартири ОСОБА_9 та іншими співвласниками вказаного житлового будинку ОСОБА_2, ОСОБА_8., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ще до 2007 року, а саме в 2005 році була досягнута умова щодо визначення розміру земельних часток, а також меж їх розташування.

Так, згідно акту погодження меж земельної ділянки від 12 .11.2005 року ОСОБА_15 погодив межі земельної ділянки з ОСОБА_5 (а.с.24,47,48).

На підставі зазначених погоджень меж земельних ділянок, узгоджених з усіма співвласниками будинку АДРЕСА_1, була підготовлена проектна документація щодо визначення розмірів часток для всіх трьох власників квартир та розроблений план, який відтворював порядок розмежування часток земельної ділянки, який погодили та підписали власники всіх трьох квартир (а.с.140, 141)

У відповідності до підготовленої та узгодженої проектної документації Ужгородська міськрада на своїй сесії виносить рішення від 25 березня 2005 року № 539 відповідно до якого передає у приватну власність ОСОБА_15 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.0516 га по АДРЕСА_1 (а.с.52). Аналогічне рішення Ужгородською міською радою прийнято 05.02.2010 року, із змінами до прийнятих рішень від 05.03.2010 року щодо передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0.0759 га щодо ОСОБА_2, ОСОБА_8., ОСОБА_4, ОСОБА_5, (а.с.54,55.56,57).

На підставі зазначених документів та рішень органів місцевого самоврядування відповідачем ОСОБА_2 отримано державні акти на право власності на частину земельної ділянки розміром 0.0750 га та на земельну ділянку розміром 0.0009 га (а.с.19-20).

В судовому засіданні стверджена також та обставина, що відповідачка ОСОБА_7, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0.0647 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, згідно до меж та площі погоджених усіма попередніми учасниками спільної сумісної власності.

Земельна ділянка яка виділена колишній власниці квартири НОМЕР_1, ОСОБА_15 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.0516 га по АДРЕСА_1, на час розгляду справи не приватизована.

У відповідності до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) із подальшими змінами та доповненнями, зокрема зазначених в п.18 п.п. «е» у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до чинного земельного законодавства порядок користування та розпорядження спільною земельною ділянкою визначається, насамперед, самими співвласниками жилого будинку, суд бере до уваги їх згоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними самими так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на будинок і для яких така угода також є обов'язковою.

Оскільки між колишніми співвласниками будинку АДРЕСА_1, був визначений та погоджений порядок розпорядження спільною земельною ділянкою і на підставі визначеного порядку виготовлена технічна документація та відведено в натурі відповідні земельні ділянки, а також прийнято рішення органу місцевого самоврядування про передачу саме вказаних земельних ділянок у власність двом власникам квартир, то і для третього власника квартири позивачки ОСОБА_6, яка пізніше придбала відповідну частку в спільній власності така угода також є обов'язковою. Дане положення також узгоджується із положенням ст. 120 ЗК України та роз'ясненнями даними в п.21 вищезгаданого Пленуму ВСУ (va007700-04) .

При цьому колегія суддів констатує, що позивачкою не доведено, що угода колишніх співвласників щодо порядку користування та виділення земельної ділянки вказаного будинку явно ущемляє законні права позивачки як співвласника, зокрема, позбавляє її можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає її з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

За встановлених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку, що державні акти на право власності на земельну ділянку відповідача видано на підставі рішення компетентного органу, яке є чинним та позивачкою не оспорювалось, і цими актами права позивачки не порушуються, оскільки, земельна ділянка яка виділена колишній власниці квартири НОМЕР_1, ОСОБА_15 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.0516 га по АДРЕСА_1, є не приватизованою і така в передбаченому законом порядку може бути приватизована позивачкою ОСОБА_6, інша частина земельної ділянки в розмірі 0.0127 га яка знаходиться під будинком та під'їзними шляхами знаходиться у спільному сумісному користуванні, а тому підстав для задоволення позову відсутні.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача, що на даний час площа її квартири збільшилися за рахунок вбудований мансарди, а отже площа земельної ділянки на яку вона претендує також повинна збільшитись у відповідній пропорції, оскільки, як уже було зазначено, самими співвласниками жилого будинку дійшли згоди щодо поділу земельної ділянки, на час приватизації ними вказаних квартир. Подальше збільшення, за рахунок прибудови, добудови або іншої реконструкції площі квартири не збільшує частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку закріплену за цим будинком.