2190/1483/2012 Про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та зустрічні вимоги щодо визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та припинення іпотечного договору - 12.06.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та припинення іпотечного договору,

У жовтні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11.12.2007 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № HEC0GI0000002251, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10628,18 доларів США за умови повернення грошових коштів відповідно до затвердженого графіку, сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення коштів до 11.12.2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на порушення відповідачкою порядку та строків погашення кредитної заборгованості та виникнення простроченої заборгованості, яка, незважаючи на направлені на адресу відповідачів вимоги не погашена, позивач просив суд:

- визнати дійсним договір іпотеки № HEC0GI0000002251 від 11.12.2007 року;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13755,76 доларів США, що еквівалентно 109633,41 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк»будь-яким способом з наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу;

- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В грудні 2011 року ОСОБА_2, діючий в інтересах і за дорученням ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та припинення іпотечного договору, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору не ознайомив ОСОБА_4 з кредитними умовами, уклав договір іпотеки спірної квартири за відсутності її, як дружини, згоди, 11.08.2008 року уклав з позичальником додаткову угоду, не погодивши її з поручителем, у той час як за договором збільшено обсяг відповідальності поручителя.

рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором HEC0GI0000002251 від 11.12.2007 року в розмірі 13 755,76 доларів США, що еквівалентно 109 633,41 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судовий збір в сумі 1104,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього -1224,83 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору про іпотечний кредит № HEC0GI0000002251 від 11.12.2007 року (а.с.12-16) та додаткової угоди до нього від 11.08.2008 року (а.с.56-59) та від 04.12.2009 року (а.с.60) між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит № HEC0GI0000002251, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 10628,18 доларів США за умови повернення грошових коштів відповідно до затвердженого графіку, сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення коштів до 11.12.2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, на укладення якого отримано нотаріально посвідчену згоду дружини ОСОБА_4 (А.С.17-18,115).

У зв»язку із порушенням позичальником порядку та строків погашення кредитної заборгованості та виникненням станом на 20.09.2011 року простроченої заборгованості у розмірі 3269,19 доларів США, позивач надіслав на адресу позичальника та іпотекодавця вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості протягом 30 днів, в разі незадоволення якої повідомив про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.9-10).

Зважаючи на те, що відповідачі не виконали вимог позивача та не сплатили заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26.09.2011 року становить 13 755,76 доларів США, що еквівалентно 109 633,41 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" та умов укладених сторонами договорів.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про виселення мешканців з вищевказаної квартири, оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки банком не виконані приписи ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК України, якими визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк надсилає письмову вимогу усім мешканцям спірного житлового приміщення добровільно його звільнити протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Доводи апелянтів та їх представника про те, що дружина іпотекодавця не надавала згоди на укладення договору іпотеки підлягають відхиленню, оскільки повністю спростовуються наявними у справі доказами (а.с.115).

Твердження ОСОБА_4 про порушення Банком ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору був ознайомлений з кредитними умовами, загальною вартістю кредиту, що підтверджується його підписами як на додатку № 1 до кредитного договору щодо загальної вартості кредиту так і в договорі про іпотечний кредит та додаткових договорах (а.с.76-78, 12-16, 56-60).

Посилання представника апелянтів на договір поруки та його припинення відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є безпідставним, оскільки, як вбачається з наданих сторонами доказів, між Банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, а не договір поруки.

Оскільки з досліджених судами першої та апеляційної інстанції доказів не вбачається підстав для припинення права застави, визначених ст. 593 ЦК України, доводи апеляційної скарги в зазначеній частині також підлягають відхиленню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з"ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, обґрунтовано частково задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, як не обґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Разом з тим, всупереч вимогам ст.39 ЗУ «Про іпотеку» суд першої інстанції у резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну реалізації предмета іпотеки, яка відповідно до п.1.3. іпотечного договору має складати не менше вартості предмета іпотеки, що визначена сторонами у розмірі 75 000 грн., у зв»язку із чим резолютивна частина рішення суду підлягає зміні відповідно до ст. 303 ЦПК України із зазначенням в ній початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 березня 2012 року змінити, зазначивши про початкову ціну продажу предмету іпотеки у 75 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.