2-993/2011 Про стягнення безпідставно отриманих коштів - 08.06.2012 Прийняття

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Колбіної Т.П., Птіціної В.І..,

за участю секретаря - Селезньової Л.М.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в особі Центрального відділення м. Сімферополя, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергостойресурс» про стягнення коштів, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергостойресурс» про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_6 в січні 2010 року звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергостойресурс» про визнання права власності на автомобіль, зобов'язання вивести його з застави.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк», безпідставно отримані кошти в розмірі 113340,00 грн., пеню за відмову повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 11334,00 грн., відсотки за користування коштами 37380,26 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ «НВП «Енергосройресурс» 19.11.2007 року укладено договір № 19 про наміри, відповідно до умов якого сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу автомобіля «Subaru Legacy Outback» реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ТОВ «НВП «Енергостройресурс» та являється предметом застави за кредитним договором № 33S від 24.04.2006 року, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ «НВП «Енергостройресурс». На виконання зобов'язань ОСОБА_6 платіжним дорученням № 2 від 20.11.2007 року на розрахунковий рахунок ТОВ «НВП «Енергобудсервіс» було перераховано 113340,00 грн. В свою чергу ТОВ «НВП «Енергостойресурс» на адресу банку направлено платіжне доручення про погашення кредитних зобов'язань по договору № 33S від 24.04.2006 року в розмірі 111915,00 грн. Однак банк відмовився прийняти до виконання дане платіжне доручення, що сприяло неможливості подальшого укладення договору купівлі-продажу автомобіля, що передбачалося договором про наміри. ОСОБА_6 звернувся до ТОВ «НВП «Енергостойресурс» з заявою про повернення сплачених коштів, а останнє до банку - з вимогою повернути гроші позивачу, на що банк відповів відмовою. В подальшому банк спрямував кошти на погашення заборгованості ТОВ «НВП «Енергобудсервіс» по кредитному договору № 44OS від 25.05.2007 року. На думку позивача вказаними діями допустив порушення його прав, визначених ч. 3 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068, ст.ст. 1089, 1090, 1091 ЦК України.

В травні 2010 року ПАТ «Марфін Банк» звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ТОВ «НВП «Енергостойресурс» в якому просило визнати недійсними договір про наміри № 19 від 19.11.2007 року та додаткову угоду до нього, зобов'язати ОСОБА_6 передати автомобіль ТОВ «НВП «Енергостройресурс», стягнути з останнього на користь ОСОБА_6 113340,00 грн. та визнати його недобросовісним набувачем за названим договором про наміри.

Вимоги позову мотивовано тим, що договором про наміри № 19 від 19.11.2007 року та додатковою угодою до нього порушуються права банку, як заставодержателя, а передача предмета застави ОСОБА_6 є порушенням вимог п. 1.13, 2.3.7 договору застави транспортного засобу від 24.04.2006 року.

рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23.09.2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені, в задоволенні зустрічного позову банку відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Марфін Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові ОСОБА_6 відмовити, вимоги банку задовольнити. Вказує, що приймаючи до розгляду уточненні позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції не прийняв відповідного процесуального рішення щодо зміни статусу ТОВ «НВП «Енергостройресурс» у справі з відповідача на третю особу. Задовольняючи позовні вимоги, не врахував вимог законодавства щодо обов'язку виконання банком розпоряджень клієнта про перерахування коштів. Також в апеляційній скарзі зазначається про порушення ОСОБА_6 та ТОВ «НВП «Енергостройресурс» укладеним договором про наміри та передачею спірного автомобіля, прав банку як заставодержателя.

ТОВ «НВП «Енергостройресурс» повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання апеляційного суду представника не направило, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що відмовою в поверненні перерахованих коштів, банком порушені права позивача, як клієнта банку. Щодо задоволення вимог зустрічного позову суд керувався тим, що договір про наміри не породжує правових наслідків, які порушували права банку.

З такими висновками частково погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України та п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, уточнення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. ст. 31 ЦПК України позивач в разі зміни підстав чи предмет позову подає письмову заяву про це, яка вручається відповідачу.

Колегія суддів враховує, що в разі неправильної кваліфікації позивачем спірних правовідносин, суд не може відмовити в позові лише з цих причин, а зобов'язаний встановити спірні правовідносини та норми права, якими вони регулюються.

Таким чином довід апеляційної скарги про невідповідність дій суду при зміні позовних вимог ОСОБА_6 та відсутність процесуального рішення про зміну статуту ТОВ «НВП «Енергостройресурс» з відповідача на третю особу, як на підставу скасування рішення суду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у даному випадку законодавець позбавив право апеляційного суду скасувати рішення та направити його на новий розгляд до суду першої інстанції. Урівноваженням прав особи, у таких випадках, є її можливість подати до апеляційного суду всі докази, які вона могла подати до суду першої інстанції, а також нова оцінка наявних доказів у справі з урахуванням її позиції.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій з рахунком.

Згідно положень п. 1.3 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, та п. 4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (z0377-04) , дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується у банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи. Платіжне доручення це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого розрахункового рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи 19.11.2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «НВП «Енергостройресурс» укладено договір про наміри № 19 за умовами якого сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу автомобіля «Subaru Legacy Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ТОВ «НВП «Енергостройресурс» та являється предметом застави по кредитному договору № 33S від 24.04.2006 року, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ «НВП «Енергостройресурс». В цей же день сторони уклали додаткову угоду до договору про наміри. Відповідно до домовленості сторін після проведення ОСОБА_6 100 відсоткової оплати за автомобіль, ТОВ «НВП «Енергостройресурс» зобов'язується вивести його з застави, укласти договір купівлі-продажу автомобіля та передати його ОСОБА_6 (а.с. 5-6, 18-20).

20.11.2007 року ОСОБА_6 відкрив у ВАТ «Морський транспортний банк» поточний рахунок. Відповідно до п.2.1.1 договору № 1524-Ф банківського рахунку фізичної особи банк зобов'язався вчасно виконувати розрахунково-касові операції за дорученням клієнта. В цей же день ОСОБА_6 вніс на свій рахунок 113340,00 грн.(а.с. 35, 40,41).

20.11.2007 року відповідно до платіжного доручення № 2 ОСОБА_6 дав вказівку банку перерахувати вказані кошти на розрахунковий рахунок № 26000317341 ТОВ «НВП «Енергостройресурс» в якості передплати за придбання транспортного засобу відповідно до договору про наміри № 19 від 19.11.2007 року (а.с.9, 43).

21.11.2007 року ОСОБА_6 звернувся до банку та ТОВ «НВП «Енергостройресурс» повернути йому кошти за договором про наміри № 19 від 19.11.2007 року, яке в свою чергу 22.11.2007 року також направило відповідне звернення до банку (а.с. 10, 11, 36).

Відповідно до листа ТОВ «НВП «Енергостройресурс» на ім'я ОСОБА_6 від 24.11.2007 року отримані від останнього кошти направлені товариством для погашення заборгованості за кредитним договором № 33S від 24.04.2006 року (а.с. 13).

Відповідно виписки з рахунку від 26.11.2007 року кошти, які малися на рахунку ТОВ «НВП «Енергостройресурс» в розмірі 1166292,11 грн. зараховані на погашення кредитного договору № 44OS від 25.05.2006 року (а.с. 44)

Зазначені обставини підтверджуються листом Голови правління ВАТ «Морський транспортний банк» від 12.12.2007 року № 15-18/7363 на адресу заступника начальника управління НБУ в Одеській області (а.с. 31).

Як вбачається з п. 2.2.8 договору № 44ОS від 25.05.2006 року про надання овердрафтового кредиту, позичальник ТОВ «НВП «Енергостройресурс» доручає банку списувати кошти з поточного рахунку № 26000317341. Списання здійснюється в межах сум, що підлягають оплаті банку за цим договором.

Таким чином колегія суддів вважає, що у відповідності до наведених вище вимог законодавства та договору банківського рахунку фізичної особи банком виконано доручення ОСОБА_6 про перерахування коштів на рахунок ТОВ «НВП «Енергостройресурс», а висновки суду першої інстанції щодо неправомірності неповернення цих коштів за заявами ОСОБА_6 та ТОВ «НВП «Енергостройресурс» не можна вважати обґрунтованими, оскільки кошти позивача були перераховані у день валютування 20.11.2007 року, а заяви ОСОБА_6 та ТОВ «НВП «Енергостройресурс» надійшли до банку після проведення банківської операції, в той час коли вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті повернення таких коштів можливе до настання дати валютування.

До того колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про списання спірних коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 44OS від 25.05.2006 року без відповідного розпорядження «НВП «Енергостройресурс», оскільки такі дії банку відповідали вимогам п. 2.2.8 договору № 44ОS від 25.05.2006 року про надання овердрафтового кредиту позичальнику ТОВ «НВП «Енергостройресурс» та жодним чином не стосувалися правовідносин, які склалися між позивачем та банком.

З таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі не з'ясував правову природу відносин, які склалися між сторонами та дійшов до помилкового висновку про наявність в діях банку порушень прав позивача та підстав для задоволення його вимог, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню внаслідок не повного з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в позові.

Стосовно вимог зустрічного позову ПАТ «Марфін Банк» колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення, оскільки оскаржуваним договором про наміри № 19 від 19.11.2007 року та додатковою угодою ТОВ «НВП «Енергостройресурс» та ОСОБА_6 лише домовилися укласти угоду купівлі-продажу автомобіля, а не порушень прав банку, як заставодержателя даного транспортного засобу, цим не спричинено.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку про зобов'язання ОСОБА_6 передати автомобіль ТОВ «НВП «Енергобудсервіс», стягнення з останнього на користь ОСОБА_6 113340,00 грн. та визнання його недобросовісним набувачем за названим договором про наміри, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь ПАТ «Марфін Банк» документально підтверджені судові витрати в частині оплати судового збору за подачу апеляційної скарги в частині задоволених вимог в розмірі 810,27 грн. (а.с. 191).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» - задовольнити частково.

рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 вересня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергостройресурс» про стягнення коштів.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» в рахунок відшкодування судових витрат - 810,27 грн.

В решті рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23 вересня 2011 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя М.В.Моцний