Справа №: 22-ц/0190/3159/2012

Головуючий суду першої інстанції:Стебівко О.І. 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В. СуддівБелинчук Т.Г., Павловської І.Г. При секретаріТаранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Чорноморської районної державної адміністрації, про поділ спадкового майна, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про виділення частки у спільному сумісному майні подружжя, визнання права власності на частку майна, визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2011 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер чоловік позивачки ОСОБА_11, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1. Спадкоємцями першої черги, окрім позивачки з неповнолітньою дитиною, є діти померлого від першого шлюбу - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які також прийняли спадщину шляхом звернення з заявами до нотаріальної контори.

Оскільки спроби ОСОБА_6 досягти згоди з іншими спадкоємцями щодо поділу спадкового майна виявилися безрезультатними, вона просила розділити спадщину, визнавши за нею і неповнолітньою донькою ОСОБА_7 право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_9 і ОСОБА_8 виділити по 2/8 частки квартири АДРЕСА_1 та по Ѕ частці автомобілю ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_8 у жовтні 2011 року звернувся з позовом до ОСОБА_9 і ОСОБА_6, який згодом доповнив і в остаточної редакції позову просив виділити в натурі особисту частку своєї покійної матері ОСОБА_12 у спільному майні подружжя, що складається з Ѕ частки будинку АДРЕСА_1, Ѕ частки сараю, Ѕ частки автомобілю ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, Ѕ частки земельної ділянки площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ частки гаражу, розташованого на цієї земельній ділянці; визнати право власності на зазначене майно за померлою ОСОБА_12, а також за позивачем в порядку спадкування за законом після її смерті .

Позовні вимоги ОСОБА_8 обґрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1 є спільним сумісним майном батьків позивача - подружжя ОСОБА_12 і ОСОБА_8, а тому матері позивача ОСОБА_12, після смерті якої він прийняв спадщину, за життя належала 1\2 частка даного майна, що входить до складу спадкової маси .

Ухвалою Чорноморського районного суду АР Крим від 01 грудня 2011 року цивільні справи за вищевказаними позовами об'єднані в одне провадження .

рішенням цього суду від 26 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 задоволено : виділено зі спадкового майна та визнано право власності за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1, літер «А», житловою площею 59,3, загальною площею 96,9 метрів квадратних, сарай літер «Б» за кожною; виділено зі спадкового майна та визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частку автомобіля ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1; припинено право власності ОСОБА_8 на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1, літер «А», житловою площею 59,3, загальною площею 96,9 метрів квадратних, сарай літер «Б». У задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

Додатковим рішенням суду від 14 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9

На рішення місцевого суду від 26 грудня 2011 року надійшли апеляційні скарги представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10 і ОСОБА_9

Представник ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд під час ухвалення рішення вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_6, а також самочинно визначив площу спірного будинку . Крім того, в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства та рівності сторін суд не навів у своєму рішенні мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_8

ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_8 шляхом виділення зі спадкового майна та визнання за ОСОБА_8 права власності на автомобіль ВАЗ 2106 державний номерної знак НОМЕР_1, Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 . Виділити зі спадкового майна та визнати право власності на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 житловою площею 59,3 кв.м і загальною площею 96,9 кв.м за ОСОБА_6 Виділити зі спадкового майна та визнати право власності по 1/3 частці цього будинку за ОСОБА_7 і ОСОБА_9 Виділити зі спадкового майна та визнати право власності на ј частку земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та ј частку гаражу, розташованого за тією ж адресою, за кожним зі спадкоємців - ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, не з'ясував усю спадкову масу після смерті ОСОБА_11, а також вартість спадкового майна, грубо позбавивши ОСОБА_9 майнових прав на спадщину після смерті батька ОСОБА_11 і порушивши її права як спадкоємця першої черги . Окрім цього, суд проігнорував права ОСОБА_8 на спадкове майно покійної матері ОСОБА_12 і порушив норми процесуального закону при вирішенні питання про подальший рух поданої ОСОБА_6 позовної заяви.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі- ЦПК) України (1618-15) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 і відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_8 та вважав за можливе виділити ОСОБА_6 з донькою ОСОБА_7 кожному 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 АР Крим з врахуванням вартості спадкового майна.

Однак, таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права та всупереч матеріалам справи .

Відповідно до положень статей 1216 та 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (435-15) , спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами статей 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1267 цього Кодексу частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. За нотаріально посвідченою письмовою згодою спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщини когось з них, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів .

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 травня 1979 року до 22 травня 1997 року, під час якого ОСОБА_11 був придбаний автомобіль ВАЗ 2106 державний номерної знак НОМЕР_1 і житлової будинок АДРЕСА_1 АР Крим житловою площею 18,6 кв.м, який складався з житлового літеру «А», сараїв під літ. «Б», «В» та огорож «О», з наступною реєстрацією права власності ОСОБА_11 на це майно (т.1 а.с. 9, т.2 а.с. 9-11,44).

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є дітьми ОСОБА_11 і ОСОБА_12

25 грудня 1998 року ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13, від якого 22 травня 2000 року у них народилась дитина - ОСОБА_7 (т.2 а.с. 8).

10 жовтня 1997 року ОСОБА_11 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2005 року ОСОБА_11 з сином ОСОБА_8 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.15,111).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12 її син ОСОБА_8 19 жовтня 2006 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді заборгованості по заробітній платі, інший спадкоємець - ОСОБА_9 відмовилася від належної їй частки спадкового майна на користь свого брата - ОСОБА_8 (т.1 а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_11, з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися його друга дружина - ОСОБА_6, у тому числі в інтересах спільної доньки ОСОБА_7, а також діти покійного від першого шлюбу - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, при цьому остання відкликала свою заяву про відмову від прийняття спадщини у межах встановленого законом строку, що в свою чергу є безумовною підставою для відновлення права на спадкування (т.2 а.с.63-68).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

З огляду на наведене і відповідно до статті 22 Кодексу про Шлюб та Сім'ю України 1\2 частка автомобілю ВАЗ 2106 державний номерної знак НОМЕР_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 АР Крим належала матері ОСОБА_8 - ОСОБА_12, на це майно відкрилася спадщина після її смерті, яка була прийнята сином покійної ОСОБА_8 у встановленому законом порядку.

У сенсі положень глави 87 ЦК України (435-15) часткове прийняття спадщини не допускається. Прийняття частини спадкового майна означає прийняття спадщини в цілому.

Отже, до складу спадкового майна, успадкованого ОСОБА_8 після смерті своєї матері - ОСОБА_12, увійшли Ѕ частка будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частка автомобілю ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови в позові ОСОБА_8 про визнання за ним право власності на це майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12

Однак, правильно встановивши статус вищезазначеного майна як спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_11 і ОСОБА_12, суд не узяв до уваги викладене і усупереч положень наведених норм закону дійшов хибного висновку про безпідставність претензій позивача на спадщину померлої матері ОСОБА_12 у вигляді цього майна.

При цьому суд помилково керувався тим, що ОСОБА_8 не набув спадкових прав на наведене майно, оскільки не прийняв спадщину після смерті матері, яка за життя своїх прав на частку спільного майна подружжя не реалізувала .

Разом з тим, позивачем ОСОБА_8 усупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України не наведено безперечних доказів належності на життя спадкодавцеві ОСОБА_12 1\2 частки земельної ділянки площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ частки гаражу і сараю, розташованих на цієї земельній ділянці, у зв'язку з чим це майно не можна вважати спадковим, а позовні вимоги ОСОБА_8 відносно даного майна є необґрунтованими.

Судова колегія також не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_8 про виділення в натурі особистої частки своєї покійної матері ОСОБА_12 у спільному майні подружжя та визнання права власності на це майно за померлою ОСОБА_12, оскільки відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України зі смертю особи припиняється її правоздатність, таким чином діючим законодавством України не передбачено визнання за померлою особою будь-якого цивільного права, зокрема, права власності на майно або виділення в натурі його частки .

Разом з тим, як встановив місцевий суд, ОСОБА_12 за життя з вимогами щодо поділу спільного майна подружжя не зверталася, а за приписами частини 2 статті 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ в натурі його частки у спадщині.

Оскільки у сенсі положень статей 1218 і 1278 ЦК України поділ спадщини між спадкоємцями можливий відносно усього спадкового майна з дотриманням рівності часток кожного спадкоємця у спадковій масі, на думку судової колегії, обраний позивачкою ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_7 спосіб захисту порушених прав як спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_11 не відповідає загальним принципам спадкування та інтересам інших спадкоємців - ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Однак, суд першої інстанції не врахував наведене та у порушення зазначених норм закону дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для судового захисту порушеного права ОСОБА_6 на спадщину визначеним позивачкою способом .

Крім того, всупереч вимог статей 214 - 215 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, встановив іншій порядок поділу спадкового майна.

З огляду на наведене оскаржуване рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, а саме: про відмову у позові ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 і часткове задоволення позову ОСОБА_8 шляхом визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12 на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку автомобілю ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_1 .

Питання щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішувалося за відсутністю таких вимог ОСОБА_8

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

Апеляційні скарги представника ОСОБА_8 - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Чорноморської районної державної адміністрації, про поділ спадкового майна, зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про виділення частки у спільному сумісному майні подружжя, визнання права власності на частку майна, визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 року на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1,, який складається з літ. А -житлового будинку житловою площею 59,3 кв.м., загальною площею 96,9 кв.м., сараю літ. В, вимощення - літ. 1, огорожа - літ. № №1,3, ворота - літ № 2, Ѕ частку автомобілю ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 відмовити.

рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.