2/0121/179/12 Про стягнення заборгованості та пені за кредитним договором - 05.06.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені, за апеляційною скаргою Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення Феодосійського міського суду Автономної республіки Крим від 05 березня 2012 року,-

У травні 2011 року Регіональне управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву №52-М від 07.12.2006 р. відповідачу був наданий довгостроковий пільговий кредит у сумі 224025грн. на придбання квартири АДРЕСА_1 м.Феодосія. Про отримання кредиту між сторонами був укладений кредитний договір №52 від 21.12.2006 року, в якому передбачені порядок та строки надання квартири та умови і порядок погашення кредиту.

Відповідач квартиру отримала, але умови договору не виконує, кредит не погашає, внаслідок чого в період з 2 квартала 2009 р по 4 квартал 2010р. утворилась заборгованість по сплаті кредиту у сумі 17102 грн.65коп. та нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 1102грн.65 коп.

Протягом розгляду справи позивач змінив та уточнив позовні вимоги, і остаточно просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитом за станом на 01.01.2012 року в розмірі 22000 грн та пеню за порушення строків оплати щоквартальних платежів, передбачених кредитним договором, в розмірі 4013,30 грв.

рішенням Феодосійського міського суду від 05.03.2012 року позовні вимоги Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву були задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" заборгованість за кредитним договором в сумі 16639 грн., пеню у сумі 1119грн.10 коп., а всього стягнути 17758грн.10коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судом також було вирішене питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву приніс апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі про задоволення їх позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 22000 грв., оскільки суд дійшов необґрунтовано висновку про те, що ОСОБА_6 оплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 5361 грв. Вказують, що зазначена сума на рахунок Фонду не поступала.

Апелянт також вважає, що судом не було прийнято до уваги тих обставин, що кредитні кошти надавались ОСОБА_6 з державного бюджету та з бюджету АР Крим., в зв'язку з чим розрахунок пені був проведений за заборгованістю із кожної суми окремо.

Проте, вирішуя питання щодо стягнення пені, суд врахував лише суму заборговані за кредитом, яка фінансувалась з державного бюджету, та не врахував суми заборгованості за кредитом, яка фінансувалась з бюджету АР Крим.

Вважають, що протягом з 2 кварталу 2010 року по 2 квартал 2011 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту, якій фінансувався із бюджету АРК, складає 585 грв.56 коп., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту статті 1054 Цивільного кодексу України вбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21 грудня 2006 р. між Регіональним управлінням в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_6 був укладений Кредитний договір №52, на підставі якого остання отримала прямий адресний кредит у сумі 224025 грн. строком повернення 104 кварталів з дати укладення договору, для будівництва житла загальною площею 73,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.8)

Згідно з наданим Фондом розрахунком, що підтверджено відповідною довідкою, станом на 01 січня 2012 року ОСОБА_6. має заборгованість за Кредитним договором, фінансування якого проводилось із державного бюджету та бюджету АР Крим, а саме по поверненню коштів до державного бюджету в сумі 12858 грв., повергненню коштів до бюджету АР Крим - 9142 грв., що в цілому складає 22000 грн.( а.с.72)

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право нараховувати штрафні санкції ( пеню, неустойку) .

Як вбачається з положень ст.ст. 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4.2.2 кредитного договору, відповідач взяла на себе зобов'язання протягом кожного кварталу, але не пізніше останнього дня звітного кварталу, сплачувати суми коштів, визначених у розрахунку розміру щоквартальних платежів, на рахунок у банку-агенті. Пунктом 4.3.2 вказаного договору було передбачено, що Фонд має право вимагати від ОСОБА_6 сплати заборгованості за кредитним договором, нарахованих за користування кредитом відсотків, пені та завданих внаслідок умов цього договору збитків. (а.с.9)

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось ОСОБА_6, належним чином кредитні зобов'язання вона не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом за період з 04 кварталу 2007 р. по 04 квартал 2011 р..

Проте, з розміром заборгованості, вказаної у розрахунку Фонду в сумі 22000 грв., відповідач не погодилась і надала квитанцію №498406 від 12.11.2008 року, відповідно до якого нею було сплачено у погашення кредиту 5361 грв. В вказаної квитанції вбачається, що зазначена сума була сплачена на погашення заборгованості за кредитом, отриманим з державного бюджету. Тобто, сума заборгованості за кредитом, що фінансувався з державного бюджету України, на час розгляду справи складає складає 7497 грв

Колегія суддів вважає, що при визначенні суми заборгованості за кредитним договором суд правомірно прийняв до уваги квитанцію №498406 від 12.11.2008 року про сплату ОСОБА_6 платежу за кредитом у сумі 5361грн., і зменшив загальну суму заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з неї, до 16639 грн.

Доводи апелянтів про те, що оплата вказаної суми нічим не підтверджена і вказана сума на рахунок Фонду не поступала, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки спростовуються оригіналом квитанції № 498406 від 12.11.2008 року, оглянутим судом апеляційної інстанції.

Згідно п.5.2.1 Кредитного договору, у кожному випадку несплати або часткової несплати визначеного згідно з додатками до договору щоквартального платежу, до останнього дня звітного кварталу, позичальник сплачує на рахунок Фонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка нараховується від суми несвоєчасно здійсненого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені був проведений Фондом починаючи з 4 кварталу 2008 року.

Проте, відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки(пені).

Відповідно до положень ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача 23.11.11 року було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені. (а.с.55-57)

За такими обставинами суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_6 пеню за порушення строків погашення кредиту, визначених кредитним договором, за період з 2 кварталу 2010 року по 2 квартал 2011 року, тобто протягом одного року.

Колегія суддів вважає частково обгрунтованими посилання апелянта на те, що суд помилився при проведенні розрахунку пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого Фондом, фінансування кредиту, наданого ОСОБА_6 за кредитним договором від 21.12.2006 року, проводилось з державного бюджету та бюджету АРКрим.( а.с.71) Заборгованість за кредитом, отриманим з бюджету АРК, складала 9142 грв., а нарахована пеня по вказаній заборгованості за період з 2 кварталу 2010 року по 2 квартал 2011 року складала 585,56 грв. Заборгованість за кредитом, отриманим з державного бюджету, з рахунком оплачених 5361 грв., складала 7497 грв., а нарахована пеня по вказаній заборгованості за період з 2 кварталу 2010 року по 2 квартал 2011 року дорівнює 652,50 грв.

Враховуючи заборгованість за кредитом, отриманим з державного бюджету та бюджету АР Крим, колегія суддів вважає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 за період з 2 кварталу 2010 року по 2 квартал 2011 року складає 1238,06 грв.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що у частині визначення пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6, суд допустив помилку, в зв.язку з чим апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, або зміні рішення,є невідповідність висновків суду обставинам справи, що передбачено п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 308, п.3 ч.1 ст. 309, 314- 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Апеляційну скаргу Регіонального управління в АРК Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"- задовольнити частково.

рішення Феодосійського міського суду АРК від 05.03.2012 року, в частині визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"- змінити, збільшити розмірі пені до 1238,06 грв., а загальну суму стягнення до 17877,06 грв.

В решті рішення Феодосійського міського суду АРК від 05.03.2012 року залишити без змін.

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.