Справа № 22-ц-1907/2012 

Провадження № 22-ц/2590/1907/2012 

Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В.

Категорія - цивільна 

Доповідач - Хромець Н. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Хромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2012 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління юстиції у Чернігівській області Ващенка Анатолія Володимировича про обмеження у праві виїзду за межі України керівника приватного сільськогосподарського підприємства "Дмитрівсткий хліб" ОСОБА_5,

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2012 року подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби в особі Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. задоволено. Обмежено боржника керівника приватного сільськогосподарського підприємства "Дмитрівський хліб" ОСОБА_5, 1977 року народження, уродженця м. Бахмач Чернігівської області у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань за рішеннями суду про стягнення заборгованості, а саме: наказом № 14/249 від 16.12.2007 р., виданим Господарським судом Чернігівської області, наказом № 14/250 від 16.11.2007 р., виданим Господарським судом Чернігівської області, наказом № 20/14 від 26.02.2009 р., виданим Господарським судом Чернігівської області, наказом № 20/14 від 26.02.2009 р., виданим Господарським судом Чернігівської області, наказом № 8/103 від 02.08.2012 р., виданим Господарським судом Чернігівської області, постановою про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій № б/н від 01.12.2011 р., виданою Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернігівської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає її необґрунтованою та такою, що суперечить нормам діючого законодавства, та відмовити в задоволенні подання. Апелянт зазначає, що підставою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. На думку апелянта, задовольняючи подання державного виконавця, суд безпідставно дійшов висновку про доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань лише за наявності виконавчого провадження, жодного доказу ухилення державним виконавцем не наводилось та не досліджувалось судом. Також зазначає, що порушено ст. 3771 ЦПК України (1618-15) , оскільки подання державного виконавця не погоджене з начальником відділу державної виконавчої служби. Крім того, на думку ОСОБА_5, судом не було враховано те, що 20.03.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлена ухвала про тимчасове обмеження ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України на час проведення виконавчих дій, тобто фактично до апелянта застосовано подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали третейської справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби в особі Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться зведене виконавче провадження № 10586832 з виконання наказів Господарського суду Чернігівської області, сформоване 08.01.2008 року. Під час виконання даного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 22.04.2008 року була винесена постанова про арешт коштів, що містяться на рахунках божника, 25.04.2008 року винесена постанова про арешт всього майна божника, 21.05.2008 року за місцем знаходження майна боржника складено акт опису і арешту автотранспорту, техніки та обладнання, що належить боржнику згідно відомостей одержаних на запити з органів, що ведуть реєстрацію дій з майном, і того, що перебуває на балансі боржника (всього 94 найменування), 05.09.2008 року за місцем знаходження майна боржника складено акт опису і арешт птиці, що належить боржнику, 16.05.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що перебувають у касі боржника або надходять до неї.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_5 за межі України без вилучення паспортного документа, суд керувався положення ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян" від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, ст. 3771 ЦПК України (1618-15) та тим, що доведено факт ухилення боржника від виконання рішень суду про стягнення боргу. Висновки суду відповідають вимогам закону і встановленим по справі обставинам.

Щодо твердження апелянта про відсутність доказів його ухилення від виконання судових рішень, та наявності доказів сплати періодично коштів, про що зазначав суд у своїй ухвалі, то як вбачається з матеріалів справи, дійсно під час виконання даних рішень було стягнуто деякі суми, проте вони були сплачені не добровільно боржником, а шляхом стягнення коштів з арештованих рахунків. Крім того, стягнута сума є досить незначною, в порівнянні з загальним боргом. Добровільно ж боржником під час виконання судових рішень кошти не сплачувались.

Посилання апелянта на порушення судом при постановленні оскаржуваної ухвали ст. 3771 ЦПК України (1618-15) , а саме, що подання державного виконавця всупереч даній нормі не погоджене з начальником відділу державної виконавчої служби є безпідставним, оскільки спростовується матеріалами справи. Так, на поданні державного виконавця, яке знаходиться на а.с. 1-2, мається погодження начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Палігіна О.В. від 12 квітня 2012 року з відповідним підписом і печаткою (а.с. 2 зворот).

Доводи про наявність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2012 року, якою його вже обмежено в праві виїзду за кордон та порушення судом при винесенні оскаржуваної ухвали ст. 61 Конституції України щодо неможливості застосування відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки обмеження права виїзду за кордон відповідно до чинного законодавства не є юридичною відповідальністю. Виходячи із змісту ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», тимчасове обмеження права виїзду боржника є заходом примусового виконання судового рішення. Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 обмежено в праві виїзду за кордон тимчасово, на час проведення виконавчих дій за іншими виконавчими документами, які не ввійшли до зведеного виконавче провадження від 08.01.2008 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.