212/287/2012 Про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - 31.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 квітня 2012 року, -

В грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Вінницької телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди зазначивши в заяві, що 04.07.2011 року Вінницькою телерадіокомпанією «Вінниччина» у передачі «Спецпроект Nemiroff» було проведено трансляцію сюжету спецрепортажу про події, які відбулись 01.07.2011 року на території Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирів, Вінницької області під час поновлення її на посаді Генерального директора Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff». Автором даного телевізійного сюжету було вказано ОСОБА_3

На думку позивача ОСОБА_2 вказаний сюжет містить негативну інформацію про неї, вся інформація, що була поширена в сюжеті є недостовірною та не була доведена відповідачами, які її поширили. В зв`язку з цим, вважаючи, що викладена у сюжеті інформація є недостовірною, необ`єктивною та такою, що завдає шкоди її діловій репутації, гідності та честі, ОСОБА_2 просила визнати інформацію, викладену у сюжеті-спецрепортажі про події, які відбулись 01.07.2011 року на території Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирів, Вінницької області під час її поновлення на посаді Генерального директора недостовірною.

Зобов`язати Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина» спростувати недостовірну інформацію, викладену у відеосюжеті-спецрепортажі про події, які відбулись 01.07.2011 року на території Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирів, Вінницької області, протягом двох робочих днів з дати набрання чинності рішення суду. Зобов`язати Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина» та ОСОБА_3 солідарно відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень та стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.04.2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її честь, гідність чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручення в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до роз`яснень п. 15 постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року (v_001700-09) «Про судову практику у правах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає або викладена не правдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені ).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України, ст. 277 ЦК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що дійсно 4 та 5 липня 2011 року в ефірі Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» було проведено трансляцію спецрепортажу «Nemiroff» Хроніка подій» хронометражем 20 хвилин. Загальна кількість показів 10 разів.

Судом вірно визначено характер інформації, що міститься в даному сюжеті та з`ясовано, що вона є фактичними твердженнями.

Разом з тим, фактичні твердження, викладені у сюжеті недостовірно відображають інформацію про позивача, що повністю підтверджується матеріалами справи.

Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 працює на підприємстві на законних підставах, оскільки призначена на посаду власником підприємства 14.11.2003 року відповідно до протоколу № 3 компанії «Biostar Investments himited»

05/04/2011 року Компанією «Nemiroff Holdings Limited» було винесено рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, а 06.04.2011 року на його виконання було видано Наказ.

Дане звільнення з роботи було оскаржено в судовому порядку.

28.04.2011 року Немирівським районним судом, Вінницької області було винесено рішення, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді Генерального директора Дочірного підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff». рішення суду допущено до негайного виконання.

Однак, 14.06.2011 року Компанією «Nemiroff Holdings Limited» знову було прийняте рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади Генерального директора ДП «УГК «Nemiroff».

На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, 27.06.2011 року цією ж Компанією «Nemiroff Holdings Limited» прийняте рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді Генерального директора ДП «УГК «Nemiroff».

20.06.2011 року ОСОБА_2 звернулась до Немирівського районного суду, Вінницької області з позовом про визнання рішення вищого органу управління Компанії «Nemiroff Holdings Limited» від 14.06.2011 року про її звільнення з роботи незаконним, про визнання наказу про її звільнення незаконним та про поновлення її на посаді Генерального директора ДП «УГК «Nemiroff».

29.06.2011 року Немирівським районним судом, Вінницької області було винесено рішення, яким ОСОБА_2 було поновлено на посаді Генерального директора Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та яке підлягало негайному виконанню.

Враховуючи наведене, висновки зроблені судом першої інстанції стосовно сюжету-спецрепортажу від 04.07.2011 року в якому зазначено: «Розпочалась судова тяганина і виробництво «зупинилось» не відповідають зазначеним обставинам та матеріалам справи. Суд погоджується з доводами ОСОБА_2, викладеними в апеляційній скарзі, про те, що інформацію в сюжеті було викладено таким чином, що у глядача може скластися хибне враження, нібито виробництво зупинилось з причин судових позовів ОСОБА_2, що не відповідає дійсності, оскільки виробництво на заводі зупинилось через блокування території заводу сторонніми особами, які не допускали до роботи працівників, а також перешкоджали доступу ОСОБА_2, як Генерального директора ДП «УГК «Nemiroff», на її робоче місце.

Дослідивши сюжет-спецрепортаж та матеріали справи, суд також приходить до висновку, що інформація « …украдена печать, украден устав, украдены лицензии», викладена у сюжеті його автором, спрямована викликати у глядача хибне враження, нібито ОСОБА_2 причетна до викрадення печатки, статуту та ліцензій.

Зокрема, судом першої інстанції не було надано належної оцінки постанові начальника СДСБЕЗ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області про відмову в порушенні кримінальної справи по факту викрадення печатки та установчих документів від 18.05.2011 року, якою спростовується інформація про причетність ОСОБА_2 до зникнення статуту та печатки підприємства.

В сюжеті також міститься твердження: «ОСОБА_4, як Голова Ради директорів Немирівського підприємства, звільнив з посади Генерального директора Немирівського підприємства ОСОБА_2». Такого органу управління у позивача не існує, що підтверджується положеннями Статуту ДП ««Українська горілчана компанія «Nemiroff», а відтак ОСОБА_4 не може бути його Головою. Окрім того з посади ОСОБА_2 звільнив не він, а компанія «Nemiroff Holdings Ltd», що підтверджується рішеннями компанії «Nemiroff Holdings Ltd» № 5.04.2011 від 05.04.2011 року та № 14-06-2011 від 14.06.2011 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Телевізійний сюжет містить твердження: «За його словами, підставами стали шахрайські дії ОСОБА_6 та членів її родини». Оскільки відповідно до чинного законодавства України шахрайство є злочином, кримінально карним діянням, а відповідачами не було надано будь-яких доказів про притягнення ОСОБА_2 або будь-кого з членів її родини до кримінальної відповідальності, в тому числі за шахрайство.

Тому, суд погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що така недостовірна інформація викладена у сюжеті про неї негативно впливає на її ділову репутацію.

Суд визнає негативною інформацію, яка міститься в сюжеті стосовно укладення ОСОБА_2 обтяжливих угод, а саме: «сім`я ОСОБА_2 … підписують обтяжливі для компанії договори …», а також «Сьогодні працівників підприємства, які насмілились вимагати від ОСОБА_2 зустрічі, вже попередили про необхідність написати заяви на звільнення». Під час розгляду справи така інформація не була підтверджена жодними доказами і зображує діяльність ОСОБА_2 на посаді Генерального директора підприємства у негативному світлі, завдаючи шкоди її діловій репутації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.

Відповіно до ст. 60 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ОСОБА_3 як працівник телерадіоорганізації був зобов`язаний перевірити достовірність одержаної інформації, не допускати поширення інформації, яка б порушувала законні права та інтереси особи, посягала на честь і гідність особи.

Судом першої інстанції в своєму рішенні було зазначено про те, що авторитетним джерелом щодо інформації, викладеної в сюжеті, виступили наступні особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, працівники підприємства, місцевий лікар, прокурор та інші особи, які дали інтерв`ю в синхронні відеосюжетів.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено підстави, за наявності яких телерадіоорганізація та її представники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності:

а) якщо ця інформація міститься в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі;

б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів;

в) якщо ця інформація розповсюджувалась без попереднього запису та міститься у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації;

г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншими засобами масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього;

д) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не є посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народними депутатами України, кандидатами на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатами на посади сільських, селищних, міських голів; спеціальний репортаж розповсюджувався з попереднім записом, що було зазначено самими відповідачами та встановлено судом, розповсюджена інформація не є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншими засобами масової інформації або інформаційним агентством, оскільки жодного посилання на таке відтворення відсутнє.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що Вінницька громадська телерадіокомпанія «Вінниччина» та автор сюжету - ОСОБА_3 як її працівник відповідальні за поширення інформації, що не відповідає дійсності, а твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - є авторитетними джерелами інформації не відповідає вимогам ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Крім того, суд приходить до висновку про невірне застосування судом першої інстанції ст. 61 ЦПК України щодо посилання на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.11.2011 року у справі за позовом ДП «УГК «Nemiroff» до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» та ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до положень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року (v0014700-09) «Про судове рішення» зазначається: за змістом ч. 3 ст. 14, ч. 3 ст. 61,ч. 2 ст. 223 ЦПК України особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участі оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_2 надавала письмові пояснення при розгляді судом попередньої справи, зверталася до суду в інтересах підприємства, переслідуючи при цьому свої інтереси, а тому аж ніяк не може бути такою особою, яка не брала участі у розгляді попередньої справи.

Справа за позовом ДП «УГК «Nemiroff», на рішення у якій посилається суд першої інстанції, стосувалася захисту прав та інтересів ДП «УГК «Nemiroff» як юридичної особи.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів. В даному випадку ОСОБА_2 приймаючи участь у справі, на рішення у якій посилається суд першої інстанції, представляла інтереси виконавчого органу ДП «УГК «Nemiroff» відповідно до положень його Статуту, а не свої особисті інтереси.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така моральна шкода, зокрема, може полягати у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.

Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (v0004700-95) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Під поняттям «честь» розуміють особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям «репутація», як особисте немайнове благо фізичної особи, розуміють усталену оцінку фізичної особи у будь-якій сфері професійної чи іншої суспільно-корисної діяльності, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно-значимі діяння (поведінку), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи.

Відповідно до роз'яснень п. 9 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Оскільки позивачем ОСОБА_2 не було надано обґрунтування розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, проте враховуючи вищезазначене, а також те, що недостовірна, негативна інформація про ОСОБА_2 призводить до ослаблення соціальних зв'язків в колективі, погіршення виробничих стосунків між нею та працівниками, моральним стражданням ОСОБА_2 у зв'язку з неодноразовим оприлюдненням такої інформації, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування заподіяної їй моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 квітня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, скасувати.

Постановити нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати інформацію, викладену у сюжеті - спецрепортажі про події, які відбулись 01.07.2011 року на території Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирів під час поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора недостовірною.

Зобов'язати Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина» спростувати недостовірну інформацію, викладену у відео сюжеті - спецрепортажі про події, які відбулись 01.07.2011 року на території Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» у м. Немирів під час поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора протягом 15 днів з дня набрання даним рішенням законної сили.