22-ц-1450/12 Про поділ спільного майна подружжя - 28.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року вищевказані позови задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/5 частин квартири АДРЕСА_1, іншу 2/5 частини квартири по АДРЕСА_2 залишено у власності ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності на частку нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 іншу цього нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 залишено у власності ОСОБА_2

Визнано спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль»по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року.

Розділено у рівних частках боргові зобов'язання по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які становлять:

28 999 доларів 86 центів заборгованості по основному боргу, що еквівалентно 231 128 грн. 88 коп.;

3 519 доларів 98 центів заборгованості по відсотках, що еквівалентно 28 054 грн. 24 коп.;

24 864 грн. 66 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій).

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»115 564 грн. 44 коп. заборгованості по основному боргу, 12 432 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках та 12 432 грн. 33 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»115 564 грн. 44 коп. заборгованості по основному боргу, 12 432 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках та 12 432 грн. 33 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на диван, холодильник BOSCH, газову плиту з електродуховкою WHIRPOOL, телевізор PHILIPS, соковижималку PHILIPS, домашній кінотеатр SAMSUNG, пральну машинку BOSCH, спальний гарнітур KENT, фотокамеру CANON.

У власності ОСОБА_4 залишено мікрохвильову піч ZANUSI, телевізор PNILIPS, телевізор SONI, ноутбук ASUS, холодильник BOSCH, газову плиту INDESIT, пральну машину ARDO, м'яку частини, диван.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 130 806 грн. 19 коп., що становить частину від 261 612 грн. 39 коп., які були спільним майном подружжя і були використані ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_4

В решті вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_4

ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити повністю, а у задоволені вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що таке рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд вирішив стягнути на користь банку заборгованість по кредитному договору, хоча така вимога банком не заявлялась, а відтак суд вийшов за межі позовних вимог; суд незаконно відступив від засад рівності при поділі квартири АДРЕСА_2, оскільки аліменти, які він сплачує на дітей є достатніми для їх забезпечення та утримання; суд безпідставно не визнав квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю незважаючи на те, що випискою по кредитному рахунку підтверджується, що 94,2% кредиту за квартиру сплачено в період шлюбу. Крім того, апелянт посилається на те, що суд безпідставно не визнав борговим зобов'язанням борг в сумі 25 000 доларів США за договором позики.

Апелянт ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що вона не згідно з рішенням суду в частині стягнення з неї коштів на користь банку за кредитним договором, оскільки такої вимоги банк не пред'являв. Крім того, не погоджується з рішенням суду щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_4 в сумі 130 806 грн. 39 коп., які були на її картковому рахунку, оскільки такі кошти не були спільною сумісною власністю, а належали іншій собі. Також апелянт посилається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні її вимоги щодо поділу коштів в сумі 22 000 доларів США, що були в квартирі, які відповідач витратив в своїх власних цілях. А відтак апелянт просить рішення суду в цих частинах скасувати й ухвалити нове, а в решті частині рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_2, представника АТ «Райффайзен Банк Аваль»ОСОБА_7 на підтримання апеляційних скарг щодо скасування рішення у частині визнання спільним борговим зобов'язанням сторін перед АТ «Райффайзен Банк Аваль»по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Але рішення суду таким вимогам не відповідає.

Встановлено, що 6 грудня 2010 року ОСОБА_2 (ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, і з уточненням своїх вимог (а.с.299 т.1), просила, зокрема, визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру по АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення по вул. В.Стуса, 19/51; визнати спільним борговим зобов'язанням подружжя по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р., укладеним між нею та АТ «Райфайзен Банк Аваль», поділити між нею та відповідачем в натурі нерухоме майно та спільне боргове зобов'язання, визнавши за нею право власності на квартиру по АДРЕСА_2 у м. Червонограді, а за відповідачем -право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 замінити сторону боржника в кредитному договорі № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р. з неї на відповідача із припиненням її зобов'язань по цьому договору та поділити 22 000 доларів США, які знаходились у квартирі на час припинення шлюбних відносин, які відповідач використав одноособово.

14 грудня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, та з уточненням своїх вимог, просив визнати за ним право власності на 23/50 частин, а за відповідачкою 27/50 частин квартири АДРЕСА_3 визнати за ним особистим борговим зобов'язанням перед ОСОБА_10 по договору позики від 31.08.2008 р. на суму 25 000 доларів США; визнати за ним право власності на 2/3 частин, а за відповідачкою 1/3 частин квартири по АДРЕСА_2 у м. Червонограді; залишити у спільній власності нежиле приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_4 до повного припинення зобов'язань по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р. ; стягнути з відповідачки на його користь грошової суми у розмірі 137 721, 72 грн. від суми 275 443, 44 грн., які були спільним майном подружжя та знаходились на карткових рахунках, однак зняті відповідачкою без його відома та витрачені відповідачкою на свої потреби.

Відповідно до ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено, що стверджується фотокопією свідоцтва про шлюб (а.с.5 т.1) сторони зареєстрували шлюб 27.11.2004 року.

Відповідно до рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.6 т.1).

Сторони мають двох спільних дітей -синів ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір'ю (а.с.7, 8 т.1).

Згідно кредитного договору № CGH0GL00240066 від 10 червня 2004 року ОСОБА_8 отримала в ЗАТ «ПриватБанку» (надалі Банк) кредит в сумі 39 165 грн. 30 коп. на придбання квартири зі сплатою 1,42 відсотка в місяць на суму заборгованості по кредиту за користування кредитними коштами (а.с.176-179 т.1).

В той же день ОСОБА_8 купила двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 що стверджується договором купівлі-продажу від 10 червня 2004 року (а.с.173 т.1) та свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.174 т.1).

07 жовтня 2004 року між вищевказаним Банком та ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки № CGG166/1, відповідно до якого остання як іпотекодавець передала Банку в іпотеку в рахунок забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору квартиру АДРЕСА_3 (а.с.180-184 т.1).

Відповідно до особового розрахунку погашення вищевказаного кредиту (а.с.186-187 т.1) слідує, що ОСОБА_8 до одруження було погашено кредит на суму 5 333 грн. 22 коп., а решту - в сумі 39 301 грн. 48 коп. в шлюбі з ОСОБА_4 за їх спільні кошти. Оскільки кредит погашено під час перебування сторін в шлюбі, а всього по кредиту сплачена сума становить 44 634 грн. 70 коп., відтак до одруження ОСОБА_8 сплатила 11,95 відсотків кредиту, а в шлюбі сторонами було сплачено 88,05 відсотків кредиту.

Частина 7 ст.57 СК передбачає, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внесу, є його особистою приватною власністю.

За таких обставин особистою приватною власністю ОСОБА_8 у спірній квартирі є 11,95 відсотків, а решта їх спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу між сторонами. Однак зазначених обставин районний суд не врахував.

Відтак, за ОСОБА_8 слід визнати 28/50, а за ОСОБА_4 22/50 частин спірної квартири АДРЕСА_3 Львівської області.

А тому рішення суду в цій частині -про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4 щодо визнання права власності на 23/50 частин зазначеної квартири підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення його вимог.

Заперечення ОСОБА_8 щодо зазначених вимог ОСОБА_4 з посиланням на те, що кредит брався не для купівлі спірної квартири, а на її ремонт і те, що квартира не була куплена, а фактично подарована продавцями, є безпідставними, оскільки спростовується договором купівлі продажу та кредитним договором, які є чинними. Протилежного апелянт ОСОБА_8 (ОСОБА_4) не довела.

Згідно із ч.3 ст.61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом, майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст.70 СК передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.65 СК договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільного нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Таким чином, у результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, хто підписав кредитний договір.

Відтак, визнавши спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль»по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року та розділивши у рівних частках боргові зобов'язання по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд тим самим змінив умови договору між його сторонами та сторони у договорі.

Відтак рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання спільним борговим зобов'язанням подружжя по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р., укладеним між нею та АТ «Райфайзен Банк Аваль»із заміною сторони боржника в кредитному договорі № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р. з неї на відповідача із припиненням її зобов'язань по цьому договору.

Постановляючи рішення щодо стягнення з кожного, а саме з ОСОБА_2 та з ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»по 115 564 грн. 44 коп. заборгованості по основному боргу, 12 432 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках та 12 432 грн. 33 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р. районним судом не враховано, що таких вимог АТ «Райффайзен Банк»не пред'являв, Банк лише погодився на поділ боргу та визнання заборгованості за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р., який оформлений на ОСОБА_2, за кожною із сторін окремо.

Відтак доводи апелянтів про те, що суд безпідставно стягнув на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість по кредиту, строк якого діє до 19.07.2027 року (а.с.1621 т.1), є підставними, а тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування, оскільки таких вимог банком не заявлялось.

З огляду на положення ст.60 СК діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення в установленому як цивільним, так і цивільно-процесуальним законодавством порядку.

Аналогічне правове положення закріплене в ч.3 ст.368 ЦК, відповідно до якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Отже, зазначеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК має довести протилежне (спростувати матеріальну-правову презумпцію).

Таким чином, грошові кошти (вклади), розміщенні на рахунках у банку в період шлюбу, відповідно до наведених вимог закону є спільним майном подружжя.

Оскільки ОСОБА_2 не довела, що кошти, які знаходились на її карткових рахунках, які поступили під час перебування її у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, а саме з 14.07. по 08.09.2010 року в сумі 261 612 грн. 38 коп. належать іншим особам або є її особистою власністю, відтак суд вірно визнав ці кошти спільним майном подружжя та те, що ОСОБА_4 має право на частку цих коштів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині висновків міського суду не спростовують, а відтак підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.

Відступаючи від засад рівності часток подружжя на квартиру АДРЕСА_2 міський суд виходив з того, що ОСОБА_2 пояснила, що розмір аліментів, які вона отримує на дітей, є недостатнім та те, що відповідач перешкоджає їй здати в оренду нежитлове приміщення. А відтак, з урахуванням зазначеного, суд визнав за ОСОБА_2 3/5 на спірну квартиру, а за ОСОБА_4 -2/5 частин.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Доказів про те, що ОСОБА_4 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї у справі немає, на ці обставини ОСОБА_2 не покликалась, а її посилання, що розмір аліментів, які вона отримує на дітей, є недостатнім та те, що відповідач перешкоджає їй здати в оренду нежитлове приміщення не мають істотного значення, оскільки розмір аліментів визначений судом, про збільшення розміру аліментів позивачка не зверталась, як і не зверталась з позовом про усунення перешкод у майні.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду в цій частині та визнання часток сторін у квартирі АДРЕСА_2, рівними, тобто по ?.

Щодо решту вимог сторін судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, то за таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг немає.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п.п.2, 3 ч.1 ст. 307, п.п.1, 4 ст. 309, ч.2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів, -

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 серпня 2011 року щодо визнання спільним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль»по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 року та розподілу у рівних частках боргових зобов'язань по вищевказаному кредитному договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо визнання спільним борговим зобов'язанням подружжя по кредитному договору № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р., укладеним між нею та АТ «Райфайзен Банк Аваль»із заміною сторони боржника в кредитному договорі № 014/0151/74/50667 від 19.07.2007 р. з неї на відповідача із припиненням її зобов'язань по цьому договору, відмовити;

рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»115 564 грн. 44 коп. заборгованості по основному боргу, 12 432 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках та 12 432 грн. 33 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р. та стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль»115 564 грн. 44 коп. заборгованості по основному боргу, 12 432 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках та 12 432 грн. 33 коп. нарахованої пені (штрафних санкцій) за кредитним договором № 014/0151/74/50667 від 19 липня 2007 р. скасувати;

рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 щодо визнання за ним права на 23/50 частки квартири АДРЕСА_3 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково -визнати за ОСОБА_4 право власності на 22/50 частин, а за ОСОБА_8 право власності на 28/50 частин квартири АДРЕСА_3 Львівської області;

рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/5 частин квартири АДРЕСА_1 та залишення за ОСОБА_4 2/5 частини квартири по АДРЕСА_2 змінити, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності по за кожним на квартиру АДРЕСА_2

В решті рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.