1304/2-1043/10 Про визнання права на облаштування аварійного входу з іншої вулиці до нежилого приміщення бару - 24.05.2012 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-К»і ОСОБА_3 звернулися з позовом до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Львівської державної дитячої музичної школи № 1, Львівської державної музичної школи № 6, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Айсберг» про визнання за ними права на облаштування аварійного входу з АДРЕСА_2 до нежилого приміщення належного їм бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1 тамбуром, замощенням і гідроізоляцією. Крім цього, просили визнати за ними право власності на зазначене нежитлове приміщення з урахуванням зведеного тамбуру, встановити за ними на ділянку, зайняту тамбуром за адресою: АДРЕСА_2 площею 12,3 кв.м. земельний сервітут для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення. Вимоги обґрунтовували невідповідністю встановленим державним будівельним нормам, санітарним та протипожежним вимогам належної їм на праві власності нерухомості площею 86,4 кв. м, розташованої на рівні цокольного поверху будинку за адресою: АДРЕСА_1, де знаходиться кафе-бар. Сходи додаткового аварійного виходу розміщені у цокольному поверсі і ведуть безпосередньо до кухні бару. Тамбур над входом з вул. Гнатюка зведено для захисту кухні від попадання атмосферних опадів, а також від перепаду температури, з метою підтримання належного санітарного стану закладу громадського харчування.

рішенням Галицького районного суду м. Львов від 12 листопада 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-К», ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт -К», ОСОБА_3 право на облаштування тамбуром, замощенням і гідроізоляцією аварійного входу до нежилого приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_2 а також право власності на зазначене приміщення з урахуванням зведеного над аварійним входом з АДРЕСА_2 тамбуру.

Встановлено за позивачами на ділянку, зайняту тамбуром, за адресою: АДРЕСА_2 площею 12,3 кв. м -земельний сервітут для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення.

Вирішено питання судових витрат.

рішення суду оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.02.2010 року № р-68 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району та зобов»язано ТзОВ «Граніт -К»за власні кошти демонтувати самовільно влаштовану прибудову до нежитлових приміщень ТзОВ «Граніт-К»(кафе-бару «Золотий Клен») зі сторони подвір»я будинку АДРЕСА_2. Вважає, таким чином, що суд задовольнивши позов, привласнив собі функції органу місцевого самоврядування -Львівської міської ради та її виконавчих органів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Районним судом установлено, що ТзОВ «Граніт-К»та ОСОБА_3 є власниками у рівних частках нежитлового приміщення площею 86 кв. АДРЕСА_1, що розташоване на рівні цокольного поверху будинку.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідно до висновку № 25/11-09 експертного будівельно-технічного дослідження від 05.05.2010 року належне позивачем нежитлове приміщення після прибудови відповідає діючим будівельно-технічним вимогам та протипожежним правилам та влаштована прибудова до нежитлових підвальних приміщень по АДРЕСА_1 не обмежує прав сусідів -третіх осіб по справі (т.1 а.с.154-158).

Однак з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перебувають у власності Львівської міської ради та на обслуговуванні ЛМКП «Айсберг».

Судом встановлено, що ТзОВ «Граніт-К»здійснено самовільне будівництво -прибудову тамбуру площею 12,3 кв.м. до кафе-бару «Золотий клен»у подвір»ї будинку АДРЕСА_2

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини 3 ст. 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього або з ним укладено відповідний договір.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 14 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2010 року (v0006740-12) «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», на підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 12,3 кв.м., на якій позивачами здійснено самовільне будівництво тамбура є прибудинковою територією, яка знаходиться у комунальній власності та не була у встановленому порядку передана у власність чи надана в користування позивачам. Відповідні договори з власником земельної ділянки не було укладено.

Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.02.2010 року № р-68, враховуючи відсутність дозвільних документів, самовільне захоплення прибудинкової території, скарги мешканців будинку АДРЕСА_2 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 32 від 03.11.2009 року) та зобов'язано ТзОВ «Граніт-К», за власні кошти демонтувати самовільно влаштовану прибудову до нежитлових приміщень ТзОВ «Граніт -К»(кафе-бару «Золотий клен») зі сторони подвір»я будинку АДРЕСА_2. Зазначене розпорядження є чинним (т.2 а.с.89).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів не може погодитися з висновком суду й ухваленням рішення в частині задоволення позову про визнання за позивачами права на облаштування тамбуром, замощенням і гідроізоляцією аварійного входу до нежилого приміщення бару зі сторони АДРЕСА_2 а також визнання за ними права власності на самочинне будівництво, оскільки позивачі не довели наявності у них правових підстав для такого визнання, передбачених ст. 376 ЦК України, зокрема йдеться про надання їм земельної ділянки під збудоване нерухоме майно та відсутність дозвільних документів на проведення добудови.

Що стосується висновків суду про наявність підстав для встановлення позивачам на ділянку, зайняту тамбуром, земельного сервітуту для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення, з ними також погодитися не можна. До них суд дійшов, порушивши норми матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту -це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Встановивши за позивачами на ділянку, зайняту тамбуром, за адресою: АДРЕСА_2 площею 12,3 кв. м -земельний сервітут для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення, суд фактично надав позивачам право не на обмежене користування частиною чужої земельної ділянки, а фактично позбавив власника земельної ділянки права користування частиною земельної ділянки, на якій розташований тамбур. При цьому суд не врахував, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови не регулюється положеннями ст.98 ЗК України.

Частина 1 ст.99 ЗК України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Таким чином, позивачі не мали права вимагати від відповідачів встановлення сервітуту, оскільки вони не являються власниками або землекористувачами земельної ділянки, яким надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави для встановлення ТзОВ «Граніт -К»та ОСОБА_3 земельного сервітуту щодо ділянки, зайнятої тамбуром, за адресою: АДРЕСА_2 площею 12,3 кв. м для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення відсутні.

За таких обставин, рішення районного суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального права в силу вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України залишатися в законній силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2010 року скасувати та увалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт -К», ОСОБА_3 про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-К», ОСОБА_3 право на облаштування тамбуром, замощенням і гідроізоляцією аварійного входу до нежилого приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_2 а також право власності на зазначене приміщення з урахуванням зведеного над аварійним входом з АДРЕСА_2 тамбуру; встановлення за позивачами на ділянку, зайняту тамбуром, за адресою: АДРЕСА_2 площею 12,3 кв.м. земельного сервітуту для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення відмовити.