2-1333/2011 Про відшкодування майнової, моральної шкоди та упущеної вигоди - 24.05.2012 Прийняття

( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs30810365) ) ( Додатково див. рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя (rs20099366) )

колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Сундукова В.М.,

суддів: Єфімової В.О., Саліхова В.В.,

при секретарі: Блох Д.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4, відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 про відшкодування майнової, моральної шкоди та упущеної вигоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2011 року,

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 про відшкодування майнової, моральної шкоди та упущеної вигоди.

Вимоги позову ОСОБА_3 мотивував тим, що протягом декількох років він здійснював господарську діяльність пов'язану з виловлюванням і реалізацією рапани.

В 2006 році ним було прийнято рішення про придбання додаткового обладнання, необхідного для підприємницької діяльності.

Так, 27.06.2006 року між ним і відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір -доручення відповідно до п.11 якого останній повинен був за його (ОСОБА_3) рахунок одержати у продавця, доставити і передати надувного човна і двигуна до нього.

В червні 2007 року у ОСОБА_12 було придбано вказане майно.

На придбання двигуна ним (ОСОБА_3) було затрачено 30000грн.

Крім того ним в період часу з 10.01.2008 року по 26.06.2008 року було придбано водолазне і допоміжне обладнання на загальну суму 200698грн., перелік якого долучено до позову.

Позивач також вказав, що відповідачі своїми сумісними протиправними діями шляхом крадіжки, присвоєння та при тримання сприяли втраті належного позивачу майна, а саме автомобіля «Форд Таурус», автомобіля УАЗ, автономного компресора М8Н6, двигуна «Ямаха» 25, човна «Бриг», водолазних балонів італійського виробництва 15-ти та 18-ти літрових, компресійної станції 4 кВт, трейлеру «Сафарі», двох човнів, мийної машини, двигуна «Сузукі» ЗО, морозильних камер, а також інших різноманітних предметів та водолазного обладнання, список яких позивач додав до позову.

Позивач вказує, що у результаті втрати ним з вини відповідачів вказаного обладнання, він був вимушений призупинити підприємницьку діяльність з,вилову рапани, що потягнуло невиконання з його боку укладених раніше господарських договорів, у зв'язку із чим йому (позивачу) було спричинено майнову шкоду на суму 200698,00 грн., а також заподіяно збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1906760,00 грн., розрахунок яких позивачем додано до позову.

Крім цього позивач зазначив, що у зв'язку із протиправними діями відповідачів він не зміг розрахуватись із банківськими установами за отримані кредити, та просить суд стягнути суму заборгованості перед банківськими закладами у розмірі 521207,62 грн.

Також позивач вказав, що він переніс глибокі моральні хвилювання у зв'язку із порушенням його прав як власника майна та зниження його престижу як підприємця, з вини відповідачів під загрозу поставлено майновий стан його родини. Просив стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування моральної шкоди 800000грн.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18 листопада 2011 року в задоволенні позову позивачу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, постановити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався, зокрема, на положення ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі ч.1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 т.60 ЦПК України (1618-15) , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 в червні 2006 року придбав у ОСОБА_12 підвісний човновий двигун Ямаха F25AMHS.

Ці обставини встановлені постановами Вищого господарського суду України від 10.01.2008 року та 12.02.2009 року (а.с.120-124), а тому, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України суд обґрунтовано вважав, що вони не доказуються при розгляді даної справи.

Позивач зазначив, що вказаний двигун відповідачем ОСОБА_5 в 2009 році був проданий відповідачу ОСОБА_9

ОСОБА_5 цих обставин не оспорює, але вважає що двигун був його власністю і він розпорядився ним на законних підставах.

Вимог про витребування вказаного двигуна з чужого незаконного володіння позивачем не заявлено, а на те, що двигун був пошкоджений діями ОСОБА_5 чи інших відповідачів ОСОБА_3 не вказав.

Що стосується іншого майна, яке на думку позивача було втрачене ним з вини ОСОБА_5 та інших відповідачів, то, відмовляючи в позові, суд обґрунтовано виходив з того, що суду не було надано належних та допустимих доказів наявності у позивача права власності на це майно, що виключає відповідальність відповідачів за ст.ст. 22, 1166, 1167 ЦК України.

Відмовляючи в позові, суд також правильно виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відсутність вказаного двигуна призвела до понесення зазначених в позові збитків.

Наведеним обставинам справи та вимогам закону суд дав належну оцінку і обґрунтовано відмовив позивачу в позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що в червні 2006 року ОСОБА_5 за рахунок позивача був придбаний надувний човен BRIGB 460 не є обґрунтованими.

ОСОБА_5 пояснив, що вказаного човна він придбав за свої кошти.

Рахунком №59 від 23.06.2006 року і видатковою накладною №34 від 30.06.2006 року (а.с.125) підтверджується що платником і отримувачем вказаного човна є ОСОБА_5

Доказів того, що човен було придбано за гроші позивача останнім не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 за період часу з 10.06.2006 року по 26.06.2008 року було придбано водолазне і допоміжне обладнання на загальну суму 200698грн. є необґрунтованими, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини не доведені. На конкретні докази вказаних обставин позивач не посилається і в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв заходів для визову і допиту свідків є неконкретними і тому також не можуть вважатись обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.