Cправа № 22-ц\2690\2580\2012 

Головуючий у 1 інстанції - Тітов М.Ю.

Доповідач Андрієнко А.М.

колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

Мараєвої Н.Є.

При секретарі Пазюк Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа Житлово-будівельний кооператив «Оболонь-10» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна,-

Сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебували у шлюбі, під час якого ОСОБА_2 вступив в члени ЖБК «Оболнь-10» в 1981 році, отримав квартиру АДРЕСА_1, пайовий внесок за вказану квартиру було сплачено повністю 18.01.1993 року. Шлюб між сторонами було розірвано 28.09.1999 року.

В результаті неодноразових змін та уточнень позовних вимог ОСОБА_2 просив задовольнити наступні позовні вимоги.

Оскільки квартира АДРЕСА_1, співвласником якої на підставі ст. 15 Закону України «Про власність» та ст. 22 КЗпШС УРСР він є, вибула з його володіння поза його волею шляхом відчудження її ОСОБА_3 ОСОБА_4 без його на те письмової згоди, просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17.02.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним, витребувати від ОСОБА_5 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку ст. 145 ЦК України ( в редакції 1963 року) шляхом визнання за ним права власності на 1\2 частину зазначеної квартири.

рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, зібраним доказам дана неналежна оцінка, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу з доводів та підстав, викладених в ній, та просили її задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що під час перебування у шлюбі із ОСОБА_3 ОСОБА_2 вступив в члени ЖБК «Оболонь-10» в 1981 році, отримав квартиру АДРЕСА_1, пайовий внесок за вказану квартиру було сплачено повністю 18.01.1993 року.

В 1999 році шлюб між сторонами було розірвано.

За відсутності ОСОБА_2 його було виключено із членів ЖБК «Оболонь-10», а ОСОБА_3без згоди позивача вступила в члени ЖБК «Оболонь-10» та 26.05.2000 року отримала на своє ім' я Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. ( а.с.307 том 1)

17.02.2001 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу продала спірну квартиру ОСОБА_4 за 22 222 грн 90 коп. ( а.с.72 том 1).

14.03.2001 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_5 за 22 222 грн 90 коп ( а.с. 268 том 1).

Справа з 2000 року перебуває на розгляді судів різних інстанцій.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не заявляв вимоги про поділ спільної сумісної власності, а саме спірної квартири, а також із того, що ст. 388 ЦК України не передбачає витребування майна шляхом визнання права власності на це майно.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна із наступних підстав.

Згідно ст. 22 КУпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Оскільки квартира придбана подружжям в період їх шлюбу, за спільні сумісні кошти, що визнано обома сторонами по справі, вона є їх спільною сумісною власністю. Частки сторін в спільному сумісному майні є рівними.

Так як ОСОБА_2 не надавав згоди ОСОБА_3 на відчудження спільного майна, його право власності на спірну квартиру було порушено і підлягає захисту.

Згідно ст. 41 Конституції України, яка є нормою прямої дії, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 4с-83, повинен бути визнаний частково недійсним, а саме в частині 1\2 частки квартири, оскільки він вчинений без згоди співвласника ОСОБА_2 та поза його волею, чим порушені його інтереси.( а.с.72 том 1)

Так як ОСОБА_2 не був стороною в договорах купівлі-продажу спірної квартири, однак, його право при придажу квартири було порушено, він може витребувати своє майно від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ст. 145 ЦК УРСР 1963 року ( на теперішній час 388 ЦК України (435-15) ).

Згідно ст. 145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати ( добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Судом встановлено, що частина квартири, яка належала позивачу, вибула із його володіння поза його волею, тому, на думку колегії суддів, він вправі витребувати майно, що належить йому на праві власності, у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_5

Оскільки ОСОБА_3 мала право розпорядитися своєю часткою квартири, то позивач може витребувати у добросовісного набувача лише 1\2 частину квартири.

Посилання представника ОСОБА_5 на те, що вже є рішення суду, яким відмовлено ОСОБА_2 у витребуванні майна із чужого незаконного володіння, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позовні вимоги, на які посилається представник ОСОБА_5, були заявлені хоч і такі ж, але з інших підстав.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги повинні бути частково задоволені.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Оболонського районного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори за реєстровим № 4с-83, частково недійсним, в частині продажу ОСОБА_3 1\2 частки зазначеної квартири.

Витребувати 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.