2-179/12 Про визнання недійсним довіреності та частково недійсним договору дарування квартири - 10.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та державний нотаріус Ясинуватської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про визнання недійсним довіреності та частково недійсним договору дарування, -

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним довіреності та частково недійсним договору дарування, в якому просив, з підстав, передбачених ст. ст. 203, 229 ЦК України, визнати недійсною довіреність видану ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_2 на дарування частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, зареєстровану у реєстрі №6275, посвідчену приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_4 18 листопада 2008 року, визнати частково недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_1, в інтересах якого діяв ОСОБА_2, про дарування у особисту приватну власність ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі №4731, посвідчений державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Грачовою Л.І. 3 грудня 2008 року.

рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним довіреності та частково недійсним договору дарування.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати недійсними довіреність, видану ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_7 на дарування частини АДРЕСА_2, визнати частково недійсним договір дарування зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_1 в інтересах якого діяв ОСОБА_2, про дарування зазначеної квартири ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що помилявся коли підписував довіреність на дарування квартири, вважав, що підписував заповіт на випадок смерті. Також вважає, що довіреність та договір дарування не відповідають вимогам закону. Судом ці обставини не були з'ясовані, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник відповідачки ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити без змін рішення суду.

Третя особа по справі державний нотаріус ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу в її відсутність.

Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, просила розглянути справу в її відсутність, заперечувала проти позову.

Вислухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору дарування, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 грудня 1993 року Комісією по приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської ради народних депутатів згідно з рішенням від 22 грудня 1993 року (а.с.159), ОСОБА_1 та ОСОБА_8 належала на праві спільної сумісної власності АДРЕСА_2.

17 листопада 2008 року позивач видав ОСОБА_2 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_4, якою уповноважив ОСОБА_7 вчинити дарування всієї належної йому частки квартири за вищевказаною адресою ОСОБА_3 (а.с.13, 160).

17 листопада 2008 року ОСОБА_8 видала ОСОБА_2 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_4, якою уповноважила ОСОБА_2 вчинити дарування всієї належної їй частки квартири за вищевказаною адресою ОСОБА_3 (а.с.161).

3 грудня 2008 року ОСОБА_2, дія на підставі вищезазначених довіреностей, уклав від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договір дарування зазначеної квартири у власність ОСОБА_3 Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрований у державному реєстрі правочинів за №4731 (а.с. 17).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що під час укладання довіреності та договору дарування не було порушено вимог закону, позивачу під час укладання довіреності були роз'яснені правові наслідки укладання довіреності, здійснено переклад з української на російську мову, і відсутні підстави для визнання недійсними довіреності та частково недійсним договору дарування.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності підстав для визнання недійсним довіреності, яка була видана ОСОБА_1 17 листопада 2008 року.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог про визнання недійсною довіреності позивач посилається на те, що під час посвідчення нотаріусом довіреності, якою він уповноважив ОСОБА_2 вчинити дарування всієї належної йому частки квартири за вищевказаною адресою ОСОБА_3, він помилився щодо правової природи документу через те, що не розуміє української мови, а також через фізичні вади. Вважав, що посвідчував заповіт.

Апеляційний вважає, що зазначені доводи позивача не знайшли підтвердження в суді.

Судом першої інстанції було ретельно досліджені надані сторонами докази, усі обставини справи, встановлені обставини справи, зокрема, встановлено, що під час укладання довіреності не було порушено вимог закону та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (z0283-04) (в редакції яка діяла на час посвідчення довіреності), позивачу під час посвідчення довіреності, відповідно до вимог п. 9, 36 зазначеної Інструкції, були роз'яснені правові наслідки посвідчення довіреності та укладання договору дарування, здійснено усний переклад змісту довіреності на російську мову, і відсутні підстави для визнання недійсною довіреності.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави, передбачені частиною 1 статті 229 ЦК України, для визнання недійсною довіреності.

Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування не врахував, що договір дарування квартири укладений з порушенням вимог закону.

В договорі дарування помилково визначений правовий статус спірної квартири як «особиста власність дарувальників» (п. 4 договору). Відповідно до правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 грудня 1993 року Комісією по приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської ради народних депутатів згідно з рішенням від 22 грудня 1993 року (а.с.159), ОСОБА_1 та ОСОБА_8 спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Спірна квартира, як це встановлено судом, знаходилася у спільні сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Кожен з них, окремо, надав довіреність ОСОБА_2, якою уповноважив ОСОБА_2 вчинити дарування всієї належної йому частки квартири за вищевказаною адресою ОСОБА_3 Проте, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_8, не надавали нотаріально посвідчену згоду на відчуження частини квартири, яка належала іншому співвласникові, що є порушенням вимог ст. 369 ЦК України. Також вони не уповноважували ОСОБА_2 надати таку згоду від їх імені, або на будь які дії, що стосуються частини квартири, яка належить іншому співвласникові.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За встановлених обставин та на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦПК України, частини 1 ст. 11 ЦПК України, є недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за №4731, посвідчений 3 грудня 2008 року державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Грачовою Л.І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, в імені яких діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в частині дарування в особисту приватну власність ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1.

На підставі викладеного та відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2012 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору дарування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за №4731, посвідчений 3 грудня 2008 року державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Грачовою Л.І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, в імені яких діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в частині дарування в особисту приватну власність ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1.

В решті частини рішення суду підлягає залишенню без змін.

Заява позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення і відсутні перешкоди для його виконання в частині визнання частково недійсним договору дарування.

Керуючись вимогами ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за №4731, посвідчений 3 грудня 2008 року державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Грачовою Л.І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, в імені яких діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, в частині дарування в особисту приватну власність ОСОБА_3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1.

В решті частини рішення залишити без змін.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.