Справа №: 22-ц/0190/2947/2012

Головуючий суду першої інстанції:Абеляшева О.В. 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСінані О.М., СуддівДаніла Н.М., - Мясоєдової Т.М., При секретаріЛомовському І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського республіканського фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та стягнення заборгованості, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор», Акціонерне підприємство «Агрогаз», за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2011 року,

в жовтні 2010 року Кримський республіканський фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розірвання договору та стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 541/IС на суму 10000 грн. Метою отримання кредиту є газифікація індивідуального житлового будинку 6 по вул. Леніна в с. Зіміно Роздольненського району. У забезпечення виконання зобов'язання, 22.07.2008 року між позивачем та відповідачами укладений договір поруки. 10.01.2009 року строк освоєння кредиту продовжений до 01.06.2009 року. У порушення умов договору та діючого законодавства відповідачами допущено заборгованість в розмірі 5746,98 грн., вимоги кредитора про виконання взятих на себе зобов'язань залишені без уваги.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 24.11.2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ТОВ «Торговий будинок заводу «Сізакор».

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 06.12.2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено АП «»Агрогаз».

Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18 травня 2011 року позов задоволений частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Кримського республіканського фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заборгованість за кредитним договором в сумі 2711,21 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові Кримському республіканському фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Зазначила, що заяву про оплату рахунків вона не писала та не підписувала, окрім того у заяві зазначено про необхідність сплатити рахунки ТОВ Торговий Будинок «Сізакор», а не ТОВ Торговий Будинок Заводу «Сізакор», заяви датовані 22.07.2008 року, а рахунок на оплату товару 18.07.2008 року. Таким чином вважає, що позивачем безпідставно перераховано 10000 грн. на поточний рахунок ТОВ ТБЗ «Сізакор». Не враховано судом, що рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18.03.2010 року, яке набрало законної сили 10.06.2010 року, п.п. 3.3, 3.3.1, 3.4, 3.8 договору та додаток № 2 до нього, графік погашення кредиту визнані недійсними. До теперішнього часу узгодження про внесення змін до кредитного договору позивачем їй не направлені, а тому немає підстав вважати, що договором встановлені строки та порядок погашення кредиту і процентів. Таким чином, відповідно до ст. 213 ч. 4 ЦК України, позивач може вимагати лише повернення основної суми позики, але не з ОСОБА_6, а з ТОВ ТДЗ «Сізакор», якому безпідставно перерахував кошти. Окрім того, накладну вона на підписувала, а відповідно до акту перевірки КРУ від 20.02.2009 року № 07-21/11, за рахунок коштів позичальників товарно-матеріальні цінності отримав директор АП «Агрогаз». Будь-яких відносин з позивачем та третіми особами вона не має.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таки підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2008 року між Кримським республіканським фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 541/IС про отримання кредиту в сумі 10000 грн., строком на 36 місяців до 01.12.2011 року зі сплатою 3,0% річних. Відповідно до умов договору ОСОБА_6 зобов'язалася сплачувати щомісячні обов'язкові платежі до 15 числа місяця, який слідує за звітним періодом.

22.07.2008 року між Кримським республіканським фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_7 укладений договір поруки № 530/08, відповідно до якого остання поручилась перед фондом за виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань, за нею виникла заборгованість.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. ст. 526, 530, 554, 1048 ч. 1, 1050 ЦК України, відповідно до яких: зобов'язання має виконуватися належним чином та у строки, передбачені договором; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів та вважає, що вони відповідають обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія не приймає доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачка ОСОБА_6 не довела у судовому засіданні про наявність Єдиному реєстрі установ, підприємства та організацій такої юридичної особи, як ТОВ Торговий Будинок «Сізакор». Окрім того, ОСОБА_6 не оспорений кредитний договір на підставі того, що грошові кошти або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором (ст. 1051 ЦК України).

Статтею 61 ч. 3 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи, що рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18.03.2010 року не визнаний повністю або частково недійсним кредитний договір № 541/IС і ОСОБА_6 не була стороною у цій справі, колегія суддів вважає, що рішення суду від 18.03.2010 року не має значення для даної справи.

Доказів, якими б спростовувався факт наявності підпису ОСОБА_6 в договорі 541/IС від 22.07.2008 року, відповідачкою судові не надано.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.