Справа № 22-ц-932/12 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.

Категорія: 19 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.

колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Павлишина О.Ф.,

суддів Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі Дідусь О.Р.,

з участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5, про визнання недійсною з моменту вчинення додаткової угоди,-

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «Стрийжитлобуд», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5, про визнання недійсною з моменту вчинення додаткової угоди. Судові витрати залишено за сторонами.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм процесуального та матеріального права. На думку апелянта, суд безпідставно посилається на ст. 47 Конституції України, оскільки дана норма не врегульовує спірні правовідносини. Вважає, що ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» не мав права на укладення додаткової угоди до інвестиційного договору з ОСОБА_3, оскільки управителем може бути лише особа, яка у встановленому порядку отримала право на використання земельної ділянки для спорудження об»єктів будівництва та уклала із забудовником угоду. Зазначає, що на час укладення спірної додаткової угоди майнові права на об»єкт незавершеного будівництва по вул.Ленкавського,1 «Б»у м.Стрию перебували під заставою і на нього накладена заборона на відчуження. Наголошує, що в жодному пункті договору від 21.06.2004 року ним не надавалося право ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»на залучення у будівництво коштів від фізичних осіб. Стверджує, що ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» навмисно ввело його в оману, приховуючи свій справжній фінансовий стан, який мав істотне значення щодо виконання умов договору від 21.06.2004 року, а тому такий правочин має бути визнаний недійсним. Покликається на те, що до вищезазначеного договору від 21.06.2004 року необхідно було вносити зміни та доповнення, оскільки в ньому не визначено, які саме квартири після введення в експлуатацію перейдуть у власність ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», однак для цього потрібна згода його дружини, оскільки будівництво придбане під час перебування у шлюбі. Зазначає, що ОСОБА_3 не була стороною при укладенні договору від 21.06.2004 року, а тому цей договір жодним чином не стосується її прав і нічим їх не порушує. Вважає, що додаткова угода від 25.05.2006 року до договору від 02.12.2005 року є недійсною, оскільки є похідною від договору від 21.05.2004 року, який є неукладеним договором, а тому у сторін не виникає жодних прав та обов»язків. Покликається на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 року, якою зобов»язано керівника ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»передати йому по акту прийняття-передачі всі виконані будівельні роботи по добудові об»єкту незавершеного будівництва та попереджено про відповідальність за невиконання ухвали суду. Стверджує, що вживає всі необхідні заходи для того, щоб заплатити гроші за проведенні ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»будівельні роботи, тобто в даному випадку застосовуються наслідки неукладеного правочину. Крім цього, покликається на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3- ОСОБА_4 про заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити в зв"язку з наступним.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюються такі обставини.

3 вересня 2003 року Регіональним відділенням Фонду державного майна у Львівській області та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу об"єкту незавершеного будівництва 106-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

Відповідно до договору від 21 червня 2004 року, укладеного ОСОБА_2 та ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», виконавець ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»прийняло на себе зобов"язання своїми силами і засобами розробити проектно-кошторисну, іншу технічну документацію, виконати необхідні пошукові роботи, збудувати і здати ОСОБА_2 об"єкт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації з врахуванням планового терміну введення будинку в експлуатацію обумовлену даним договором, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, забезпечення необхідними будівельними та іншими матеріалами, а ОСОБА_2 зобов"язується надати ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»будівельний майданчик, прийняти закінчений об"єкт та передати результати діяльності у власність ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» чи іншим особам, залученим до участі у будівництві об"єкту згідно умов договору. (а.с.11-12)

Згідно з п.1.2. вищезазначеного договору участь ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»включає фінансування будівництва, проведення проектних та пошукових робіт, виконання робіт по будівництву об»єкта.

Пунктом 2.7. цього ж договору передбачено, що виконавець - ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» має право у будь-який час без погодження з ОСОБА_2 залучати до участі у будівництві інших інвесторів, для чого йому надавалося право укладати з ними усі необхідні договори та визначати об"єкти з числа результатів діяльності, що підлягають передачі інвесторам у випадку виконання ними своїх інвестиційних зобов"язань.

2 грудня 2005 року ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» та ОСОБА_3 уклали договір інвестування будівництва житла. (а.с.13-15)

Відповідно до даного договору ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» зобов'язується за кошти ОСОБА_3 побудувати для неї об»єкт інвестування - трикімнатну квартиру на першому поверсі, загальною площею 84,1 кв.м., вартістю 205960,90 грн., за адресою: АДРЕСА_2.

Додатковою угодою від 25 травня 2006 року, укладеною між ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»та ОСОБА_3, внесено зміни до договору інвестування будівництва житла від 2 грудня 2005 року. (а.с.14-зворот-15)

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд» зобов»язується за кошти ОСОБА_3 побудувати для неї об»єкт інвестування - двокімнатну квартиру на першому поверсі, загальною площею 65,94 кв.м., вартістю 141705,06 грн., за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 листопада 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 та розірвано договір від 21 червня 2004 року, укладений ним та ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд». ( а.с.84-85)

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч.1,2,3,5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним»передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину.

Крім цього, чинним на час укладення інвестиційного договору, законодавством, а саме: Законами України «Про інвестиційну діяльність» (1560-12) , «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (2664-14) , «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (978-15) дозволялося залучати кошти від фізичних та юридичних осіб в об"єкти житлового будівництва.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об"єкта (частини об"єкта) житлового будівництва за умови, що за таким договором здійснено оплату 100 % вартості об"єкта (частини обє"кта) житлового будівництва, крім випадків, коли таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що час укладення додаткової угоди ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»на законних підставах залучив кошти ОСОБА_3 на фінансування об»єкта нерухомості, а ОСОБА_3 виконала всі зобов»язання, передбачені додатковою угодою до договору про інвестування будівництва, перерахувала необхідні кошти на рахунок ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд»(а.с.96-97), а відтак відсутні підстави для визнання зазначеної додаткової угоди недійсною.

Крім цього, згідно з ч.1 ст. 16 ЦПК України (1618-15) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним»вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з роз»яснень п.10 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009року (v0009700-09) вказівка в ч.3 ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, але і за позовом іншої заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану.

В зв"язку з цим колегією суддів приймається до уваги те, що ОСОБА_2 не був стороною оспорюваної ним додаткової угоди від 26 травня 2006 року, доказів на підтвердження порушення його права та відновлення такого права шляхом повернення сторін договору до первісного стану не подав, а відтак його права даною угодою не порушені.

Покликання ОСОБА_2 на те, що на час укладення додаткової угоди майнові права на об"єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 перебували під заставою і на нього була накладена заборона на відчуження, яка не знята на час постановлення оскаржуваного рішення, не беруться до уваги та визнаються безпідставними, оскільки, за даною угодою вищезазначений об»єкт нерухомості не відчужений.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року, як на підставу для визнання недійсною додаткову угоди, таке не може прийматись до уваги, оскільки зазначеним рішенням суду було відмовлено у позові ОСОБА_5 до ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 21.06.2004 року, а мотивувальна частина даного рішення про те, що такий договір є неукладеним не є підставою для звільнення від доказування при розгляді даної справи, відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України.

Твердження апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права об»єктивно нічим не підтверджено, не містить доводів правового характеру, в зв»язку з чим визнається необгрунтованим.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313- 315 ЦПК України колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.