Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до міського комунального підприємства «Промінь» про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним, зобов'язання поновити на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 5 червня 2012 року,

ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом та просила поновити її на роботі, визнати наказ про звільнення незаконним, зобов'язати відповідача поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час затримки до повного розрахунку. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 4 серпня 2011 року її було незаконно звільнено з роботи з посади завідуючої складу підприємства, у зв'язку з реорганізацією на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки у той час вона перебувала у відпустці.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2012 року позов задоволено частково. Суд ухвалив змінити формулювання дати звільнення позивача та привести цей запис у відповідність з чинним законодавством про працю. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 5 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, суд першої інстанції, з висновком якого у цій частині погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з передбачених ст. 233 КЗпП України підстав, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не вказав поважних причин пропущення строку. Крім того, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також, врахувавши обставини справи, правильно відмовив у задоволенні решти вимог позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, отже рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 5 червня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.