6-21303св12 Про визнання вселення незаконним та виселення - 17.10.2012 Прийняття

розглянувши цивільну справу за позовом державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання вселення незаконним та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2012 року,

У липні 2011 року ДП «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України звернулось до суду з указаним позовом. Зазначало, що у нього перебуває на балансі гуртожиток АДРЕСА_1, в який незаконно вселились відповідачі, а саме у кімнату № 911. Оскільки відповідачі не перебували з ним у трудових відносинах, тому відповідне рішення про надання житлової площі в гуртожитку не приймалося та ордер на вселення їм не видавався. Крім того, у відповідачів виникла заборгованість за проживання у гуртожитку та комунальні послуги, яку так і не було сплачено. Посилаючись на наведене, просило суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ДП «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України, просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що проживання у гуртожитку відповідачів є законним, оскільки вони вселилися в нього на підставі розпорядження Інституту економіки промисловості АН УРСР, яке погоджене з Донецьким науковим центром АН УРСР.

Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 займають кімнату № 911 в гуртожитку аспірантів і молодих спеціалістів Донецького наукового центру НАН України, в будинку АДРЕСА_1

Гуртожиток аспірантів та молодих спеціалістів Донецького наукового центру НАН України перебуває на балансі Державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості Національної академії наук» на підставі Постанови ОСОБА_6 наук України РСР № 225 від 26 червня 1973 року.

З матеріалів справи вбачається, що 9 квітня 1987 року керівником Інституту економіки промисловості АН УРСР видане розпорядження на заселення ОСОБА_3 до гуртожитку у буд. АДРЕСА_1

Порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею визначається главою 4 ЖК України (5464-10) та Примірним положенням про гуртожитки, відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбаченим для забезпечення проживання робітників, які не мають жилої площі, на період їх роботи на підприємстві.

Встановлено, що відповідачі у трудових відносинах з позивачем не перебувають, були вселені до гуртожитку за розпорядженням керівника Інституту економіки промисловості АН УРСР від 9 квітня 1984 року, яке погоджене з Донецьким центром АН УРСР.

Відповідно до вимог ст. ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації та профкому підприємства і комітету комсомолу.

На підставі такого рішення видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Розпорядження профспілки Інституту економіки промисловості АН УРСР від 9 квітня 1984 року на вселення відповідачів в гуртожиток, не може розцінюватись як рішення адміністрації та профкому підприємства і комітету комсомолу і воно не замінює спеціального ордеру. Докази про те, що вселення відповідачів відбулося відповідно до порядку, встановленого ст. ст. 128, 129 ЖК України у справі відсутні. З огляду на викладене, зроблені в оскаржуваних рішеннях висновки про законність проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 у гуртожитку є передчасними.

На зазначені вище обставини та положення закону суди уваги не звернули. Крім того, зробивши висновок про те, що строк звернення з вимогою про визнання ордеру недійсним пропущений, не врахували того, що з такою вимогою позивач до суду не звертався, позов обгрунтовувався тим, що ордер позивачам взагалі не видався.

Тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

З врахуванням того, що обставини справи встановлені не повно, порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 213, 215 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і такі помилки не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, виходячи з наданих йому повноважень, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені державного підприємства «Науково-дослідний центр інформаційних технологій» Національної академії наук України, задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.