Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Одіссей Моторс» про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року,

У травні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки крана марки «КАТО КR 35Н-V» від 4 липня 2008 року.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач не виконав умови договору поставки, а тому має сплатити пеню за цим договором у розмірі 119 685 грн., індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання - 193 515 грн., три проценти річних - 61 110 грн. та відшкодувати моральну шкоду - 100 000 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач вимушений був у серпні 2008 року укласти кредитний договір та передати в іпотеку банку нерухоме та рухоме майно, що призвело до збитків, які має відшкодувати відповідач: оплачені позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 34 471 доларів США, що становить 304 917 грн.; несплачені проценти за користування кредитом у розмірі 23 520 доларів США, що становить 186 417 грн.; сплачену суму страховки за передане в іпотеку майно - 20 000 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 листопада 2010 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 265 991 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США на день здійснення платежу та 442 540 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки у розмірі 589 322 грн., пеню у розмірі 244 379 грн. та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що ТОВ «Одіссей Моторс» не виконало своїх зобов'язань перед ОСОБА_3, тому з урахуванням умов Договору поставки та повернутих відповідачем із вересня 2009 року до грудня 2011 року грошових коштів у розмірі 178 396 грн., стягнув на користь позивача заборгованість у розмірі 589 322 грн. та пеню за договором - 244 379 грн. В іншій частині позову відмовив.

Із рішенням апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.

Судами встановлено, що 4 липня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Одіссей Моторс» (далі - ТОВ «Одіссей Моторс») укладено договір поставки № 04/07, за умовами якого ТОВ «Одіссей Моторс» зобов'язалося поставити, а ОСОБА_3 купити кран марки «КАТО КR 35Н-V», серійний номер НОМЕР_1, вартістю 1 285 250 грн., що становило 265 000 доларів США (далі - Договір поставки).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки строк поставки товару складає 150 діб з моменту отримання продавцем авансового платежу у розмірі 1 018 500 грн., що становить 210 000 доларів США.

14 серпня 2008 року ОСОБА_3 передав директору ТОВ «Одіссей Моторс» авансовий платіж у розмірі 210 000 доларів США, але відповідач товар йому не поставив.

Згідно із п. 5.3 Договору поставки у випадку несвоєчасної поставки товару у визначений п. 3.1 договору строк постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ із розрахунку на один день від розміру внесеного платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» (v0014700-09) у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

При розрахунку вказаної суми, апеляційний суд виходив із гривневого еквіваленту (1 018 500 грн.) сплачених ОСОБА_3 за Договором поставки грошових коштів (210 000 дол. США) за курсом гривні на день укладення договору, взяв до уваги часткове повернення коштів відповідачем у доларах США (із перерахунком у гривні за курсом на момент здійснення платежу) та гривні на загальну суму 178 396 грн., а також гривневий еквівалент вартості переданої ОСОБА_3 відповідно до розписки від 9 червня 2010 року будівельної техніки на суму 31 400 доларів США, що за курсом гривні становить 250 782 грн.

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню з ТОВ «Одіссей Моторс» на користь ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_3 відповідно до Договору поставки вніс 210 000 доларів США (а.с.5), тому залишок боргу має бути обчислений у доларах США, із наступним переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Водночас, не можна погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в рахунок погашення боргу відповідач передав ОСОБА_3 вказану у розписці будівельну техніку загальною вартістю 31 400 доларів США (а.с.56), оскільки суд такий висновок не мотивував, не зазначив, на підставі якої норми матеріального права дійшов такого висновку та не перевірив пояснень позивача, що відповідну техніку йому було передано не у власність, а на відповідальне зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У визначений у Договорі поставки строк товар позивачу (замовнику) поставлено не було, а тому у нього виникло право вимагати від відповідача (постачальника) сплатити визначену у договорі пеню.

Поза увагою апеляційного суду залишилися те, що правовідносини, які виникли між сторонами з Договору поставки, а саме: право замовника ОСОБА_3 вимагати від постачальника ТОВ «Одіссей Моторс» сплати пені на його користь та кореспондуючий обов'язок постачальника сплатити ці грошові кошти, є грошовим зобов'язанням.

У позовній заяві ОСОБА_3 посилався на те, що суд першої інстанції не застосував ст. 625 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, апеляційний суд, у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України, не з'ясував характер спірних правовідносин і передчасно відмовив у позові в цій частині.

Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Одіссей Моторс» на користь ОСОБА_3 інфляційних втрат та відмовивши у задоволенні вказаної позовної вимоги, апеляційний суд свого висновку не мотивував.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2012 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.