колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Ігнатюк Б.Ю.

суддів – Собослоя Г.Г., Куцина М.М.

при секретарі – Калинич С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору,-

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору в сумі 15 958 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та відповідачем 30.03.2011 р. було укладено договір про надання юридичних послуг, за яким позивач зобов’язувався підготувати клопотання і заперечення до Львівського апеляційного адміністративного суду та супроводжувати виконання постанов Мукачівського міськрайонного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду стосовно присуджених відповідачу пенсійних виплат. Відповідач зобов’язувався після отримання присудженої суми оплатити вартість послуг позивача в розмірі 10 % від виграної суми і цю виплату він зобов’язувався здійснити протягом п’яти днів після отримання присудженої суми. У випадку несплати суми в цей строк сума виплачується в розмірі 20%.

Сума, отримана відповідачем, становила 79 979 грн. Позивач свої обов’язки виконав, але відповідач оплату в строк не провів і тому повинен сплатити 20% від цієї суми яка становить 15 958 грн.

рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.

Позивач порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянт скаргу з наведених підстав підтримав.

Відповідача та його представник ОСОБА_3 не явились про причину неявки не повідомили. Представник позивача ОСОБА_3 повідомлений своєчасно про час та місце розгляду справи, про що свідчить відповідна розписка і це, відповідно до ч.5 ст. 76 ЦПК України, вважається врученням повістки особі, яку представляє цей представник. Тому суд розглянув справу у відсутності вказаних осіб відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів виконання ним своїх обов’язків по договору; самовільно, без відома відповідача, який не наділяв його відповідними повноваженнями, звертався в судові інстанції.

Але з таким висновком колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови /пункти/, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

30 березня 2011 року між сторонами було укладено договір про надання юридичних послуг. Відповідно до п.2.1 цього договору виконавець – позивач – надає замовнику – відповідачу – наступні послуги: підготовка клопотання та заперечення до Львівського апеляційного адміністративного суд та супровід у виконанні постанов Мукачівського міськрайонного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та забезпечення виплати основної та додаткової пенсії.

В матеріалах справи є копія клопотання та заперечення, адресовані Львівському апеляційному адміністративному суду, копія постанови зазначеного суду, копія виконавчого листа, виданого для виконання вказаної постанови, копія постанови про відкриття виконавчого провадження по цьому виконавчому листу, інформаційний лист про хід виконавчого провадження /а.с.9,12-14,36,37/. Ці документи надані позивачем і вони є належними доказами виконання зазначених вище обов’язків виконавця-позивача по договору та стосуються питання стягнення доплат до пенсії відповідачу.

Звернення в судові та виконавчі органи позивача від свого імені не суперечить договору та вказаній вище нормі ЦК України (435-15) , оскільки договір не містить вимог щодо повідомлення відповідача про такі звернення та отримання на це його згоди.

Відповідачем не заперечувалось отримання ним по вказаному судовому рішенню суми в 79 979 грн., які були ним отримані в процесі виконання цього рішення відповідним державним органом.

Відповідно до п.3 договору вартість послуг сторони визначили в розмірі 10% від виграшу судової справи по факту його виплати замовнику, який зобов’язувався виплатити цю суму протягом п’яти календарних днів з моменту отримання задоволеної судом суми позову; відповідно до п.5.4 договору у випадку відмови замовника здійснити оплату стягується штраф в розмірі 20 % задоволеної суми виграшу адміністративного позову.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем поставлено питання лише про стягнення штрафу в зазначеному розмірі, то суд вважає, що його вимоги в цій частині підлягають до задоволення шляхом стягнення суми цього позову.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 листопада 2011 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість по договору в сумі 15 958 грн. та судові витрати в сумі 382 грн. 60 коп.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.