Справа 22-ц/0690/3922/11

Категорія 23

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Забродського М.І.

суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Григоровича А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1– ОСОБА_2

на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2011 року

у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Печанівське" про визнання недійсним договору оренди землі,

У липні 2011 року представник позивача звернувся до суду з позовом. Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.04.2008 року, укладений позивачем з СТОВ "Печанівське" та стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати. При цьому посилався на те, що укладений договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, не містить умов щодо цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умов збереження стану об’єкта оренди. В договорі відсутні план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план, акт визначення меж в натурі, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості. А тому вважав оспорюваний договір недійсним.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2011 року представнику позивача відмовлено у задоволенні позову до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Печанівське" про визнання недійсним договору оренди землі.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Справа №22ц/0690/3922 Головуючий у суді 1-ї інст. Бабич С.В.

Категорія 23 Суддя-доповідач Забродський М.І.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при укладенні відповідачем та позивачем договору оренди були додержані вимоги Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Так, судом встановлено, що 25 березня 2008 року між позивачем, що є власником земельної ділянки на підставі відповідного державного акту, та СТОВ "Печанівське" був укладений договір оренди землі, згідно якого позивач передав в строкове платне користування належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2.5583 га., що знаходиться на території Печанівської сільської ради Дзержинського (на даний час Романівського) району Житомирської області, строком на 10 років (а.с.7-10).

У якості додатку до договору оренди землі позивачем та відповідачем підписаний акт приймання передачі зазначеної земельної ділянки (а.с.10).

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закону), однією з істотних умов договору оренди землі є умови збереження стану об’єкта оренди.

Частиною 2 статті 15 Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 18 Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Зі змісту оспорюваного договору оренди вбачається, що в розділі "Умови використання земельної ділянки" зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур, цільове призначення земельної ділянки та умови збереження стану об’єкта оренди не зазначені.

Договір оренди у встановленому законом порядку пройшов державну реєстрацію (16.04.2008 року зареєстрований у Романівському райвідділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за №040820700138 (а.с.9). Відсутність в договорі умов збереження стану об’єкта оренди не стало підставою для відмови в державній реєстрації договорів оренди.

Крім того, у період з 2008 року по 2010 рік позивачу виплачувалась орендна плата у відповідності до умов укладеного договору, про що свідчить акт звірки розрахунків платежів по орендній платі від 19 серпня 2010 року (а.с.29).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , тощо.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.ст. 13 – 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди був укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання саме договору оренди.

Враховуючи вищенаведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, що були підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши усі докази по справі у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги в тій частині, що відсутність у договорі оренди схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання цього договору неукладеними й таким, що не породжує для його сторін прав та обов’язків, зважаючи на наступне.

Земельна ділянка належить позивачеві на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку (а.с.28). Зазначений правовстановлюючий документ є чинним.

Із змісту ст. 12 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" випливає, що оформленню Державного акта на право власності на земельну ділянку передує виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акта, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів (а.с.29). Інформація про об’єкт оренди також міститься у викопіровці з проекту організації території земельних часток(паїв) реформованого КСП ім.Лесі Українки (а.с.27).

Також наявний в матеріалах справи акт про передачу та прийом земельної ділянки, підписаний позивачем свідчить про те, що сторони оспорюваного договору оренди землі ще до початку використання земельної ділянки визначили її межі в натурі (на місцевості), як того вимагає діюче земельне законодавство України (ч.3 ст. 125 ЗК України).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313- 315 ЦПК України, суд,-

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Романівського районного суду від 21 жовтня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.