Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Малько О.С., Хилевича С.В., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання Коробчук А.М.

розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 23 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кузьмівської сільської ради про визнання права власності на приміщення телятника з вмонтованою пилорамою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,-

Рішенням Сарненського районного суду від 23 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі на це рішення позивачі покликаються на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень Закону України від 14 лютого 1992 року "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та ст. 392 Цивільного кодексу України.

Судом не враховано при вирішенні справи ту обставину, що вони купили у пайовиків колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Кузьмівське" не будівлю телятника з вмонтованою пилорамою, а свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства( майновий сертифікат), а тому в даному випадку нотаріальне посвідчення таких договорів не потрібне.

30 серпня 2010 року між ними та колишніми членами КСП "Кузьмівське" було укладено договір про виділення у натурі часток майна колишніх членів цього КСП і в цей же день між позивачами та селянсько-фермерським господарством "Довіра" було укладено акт приймання-передачі будівлі телятника з вмонтованою пилорамою, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Фактично вони набули права на це майно, однак оформити ці права в позасудовому порядку не можуть, а саме ст. 392 Цивільного кодексу України дозволяє в судовому порядку визнати право власності на майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. В порушення цих вимог суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідач у справі - Кузьмівська сільська рада Сарненського району позовні вимоги визнала, однак суд допустив порушення положень ст. 61 ЦПК України.

Просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за ними право спільної часткової власності ( по 1/2 кожному) на приміщення телятника з вмонтованою пилорамою по АДРЕСА_1.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з*явились в судове засідання, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачі не надали суду доказів щодо належності спірного майна на праві власності на момент укладення договору про виділення майна в натурі 30 серпня 2010 року колишнім членам КСП "Кузьмівське".

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми, цінними паперами або в іншій за згодою сторін, формі.

Передача майна натурою оформляється актом приймання-передачі, який складається в 2 примірниках, перший з яких передається в бухгалтерію КСП і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій із виділення громадянам майна в натурі в рахунок паїв, другий примірник передається новим власникам майна разом з інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що приміщення телятника з вмонтованою пилорамою виділялось в натурі в рахунок паїв тим членам бувшого КСП "Кузьмівське", з якими позивачі 30 серпня 2010 року уклали договір " про виділення у натурі частки майна колишніх членів КСП "Кузьмівське".

Підстав для визнання за позивачами права власності на вказане майно згідно вимог ст. 392 Цивільного Кодексу України у суду не було, оскільки позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлюючих документів на це майно.

Право позивачів на це майно не оспорюється відповідачем, а правовстановлюючих документів на це майно у продавців цього майна не було.

Покликання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ст. 61 ЦПК України не заслуговує на увагу, оскільки визнання позову Кузьмівською сільською радою не є обставиною, що не підлягає доказуванню, а свідчить про відсутність спору між позивачами та Кузьмівською сільською радою, яку вони визначили як відповідача у спорі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 324- 325 ЦПК України, колегія суддів, –

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.