22-ц/490/1337/12

Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г.

Категорія 56 Доповідач - Лаченкова О.В.

25.01.2012

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.

при секретарі Поздняковій Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 25 761,43 грн. матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди, 500 грн. вартості проведення автотоварознавчого висновку та 89,50 грн. витрат у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 29 серпня 2007 року о 23-45 годині на вул. Шолохова в і Дніпропетровську ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ, державний № НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не переконався у безпеці маневру внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенц Е 220, державний № НОМЕР_1 який рухався у попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Мерседес-Бенц Е 220 були заподіяні ушкодження.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України. Вказана постанова ОСОБА_2 оскаржена не була.

Відповідно висновку спеціаліста автотоварознавця від 23 жовтня 2007 року №637/07, складеного судовим експертом Пилипенко А.І., вартість матеріального збитку спричиненого власнику автомобілю Мерседес-Бенц Е220 становить 25 761,43 грн.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з заступних підстав.

Відповідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності.

Оскільки вина відповідача встановлена постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2007 року, то суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в сумі визначеної висновком спеціаліста автотоварознавця.

Задовольняючи частково вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Судом була обґрунтовано визначена сума відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та тривалості заподіяних позивачеві страждань, переживань та незручностей.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судом було вірно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним .

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.