Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, 

банківського вкладу Доповідач Єгорова С. М.

ъКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого судді Полежая В.Д.,

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.,

при секретарі: Зінов"євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21 листопада 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління"ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -

В січні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління"ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", звернулося з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 33 264,44 гривень, у тому числі 8 382,22 грн. - відсотків, 8 250 грн. –комісії, 16 632,22 грн. –пені, а також судових витрат.

рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду з підстав його незаконності і необґрунтованості, подав апеляційну скаргу. Зазначив, що банк протиправно в односторонньому порядку з 11.02.2009 р. підвищив відсоткову ставку за користування кредитними коштами, про про наявність його вчасно не повідомив, зазначений в позовній заяві розмір заборгованості не відповідає вказаному в листі, на який посилається позивач про необхідність сплати ним боргу за боржника, наявність в справі копії листів і квитанцій про направлення рекомендованим листом за відсутності поштового повідомлення про вручення не можуть свідчити про доведеність факту направлення йому такої вимоги. Просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 рішення суду не оскаржував, в судове засідання до апеляційного суду не з"явився, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з підписом про вручення йому судової повістки.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, його представника, які підтримали свою скаргу, представника позивача, який проти неї заперечував, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення скасуванню в частині позовних вимог до ОСОБА_2, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління"ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 77/SFG20-05-08 від 30 травня 2008 року, за умовами якого позичальнику було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності споживчий кредит на суму 15 000,00 грн., зі строком повного повернення до 29 травня 2011 року. У відповідності до вимог п. 5.1. Кредитного договору в забезпечення виконання зобов"язань боржника укладений договір поруки № 77/SFG20-п від 30 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2

За умовами зазначеного кредитного договору (пункт 3.3.) ОСОБА_3 зобов’язаний щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 417 грн., сплачувати проценти виходячи з 0,0001 відсотків річних (пункт 4.1) та щомісячну комісійну винагороду в розмірі 375 грн. (п. 4.7).

Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування Кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36 відсотків річних, та подальше нарахування відсотків проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому Позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж.

ОСОБА_3 не виконувались умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісійної винагороди, що стало підставою для ухвалення заочного рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16.11.2009 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 21 875,93 грн. з урахуванням процентів за користування кредитом, комісії, пені.

Вказане судове рішення виконано у повному обсязі 20 квітня 2011 року, про що свідчить квитанція (а.с.36) та довідка позивача (а.с.37).

Задовольняючи позов по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали вимог за договірними зобов"язаннями, вчасно не проводили розрахунки, внаслідок чого за період з 09.06.2009 р. по 19.04.2011 р. виникла заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 8 382,22 грн. та щомісячної комісії 8 250 грн., а також пеня за визначений позивачем період з 19.03.2011 р. по 29.05.2011 р.- 16 632,22 грн., тому з боржника та поручителя підлягає стягненню заборгованість у розмірі 33 264,44 грн.

Проте, при покладенні на відповідача ОСОБА_2 такого обов"язку суд не в повному обсязі врахував передбачені договором поруки умови, що призвело до неправильних висновків.

Так, відповідно до п.1 договору поруки № 77/SFG20-п від 30 травня 2008 року поручитель (ОСОБА_2) зобов"язався перед кредитором (ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") відповідати за виконання боржником (ОСОБА_3) зобов"язань за кредитним договором, відповідно до якого наданий кредит у розмірі 15000 грн. зі сплатою 0,0001 % річних. Пунктом 3 договору поруки передбачено порядок виконання зобов"язань поручителя, відповідно до якого у випадку невиконання боржником своїх зобов"язань за кредитним договором у зазначені в договорі строки, поручитель зобов"язався сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, не пізніше двох банківських днів після повідомлення його кредитором (а.с.28).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав взяті на себе зобов"язання щодо повідомлення поручителя про невиконання боржником своїх зобов"язань за кредитним договором у зазначені в договорі строки та зміну предмету договору поруки в частині процентної ставки за користування кредитними коштами, та безпідставно поклав на поручителя відповідальність за відсутності передбачених договором умов.

Внаслідок неповідомлення про те, що строк виконання зобов"язань настав після ухвалення заочного рішення суду, про яке поручитель дізнався лише через рік і чотири місяці, розмір майнової відповідальності значно зріс, що не відповідає умовам договору і закону.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до вимог статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Колегія суддів вважає, що порушення зобов"язання по кредитному договору сталося з вини кредитора, що відповідно до правил, передбачених ст..616 ЦК України (435-15) , дає підстави для зменшення обсягу відповідальності ОСОБА_2 в частині сплати збільшеного розміру процентів та пені (визначених для боржника по кредитному договору як санкцію за несвоєчасне виконання зобов"язань).

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

При цьому, як передбачено в ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд безпідставно вважав доведеним наявність передбачених договором поруки підстав та умов для покладення відповідальності на поручителя за несвоєчасне виконання своїх зобов"язань боржником, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення збільшеного обсягу відсотків та пені із ОСОБА_2

З огляду на вказані обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а позов –залишенню без задоволення через його безпідставність.

Відповідно до вимог ст..303 ЦПК України (1618-15) в зв"язку з тим, що рішення в іншій частині не оскаржується, колегія суддів не вбачає необхідності перевіряти висновки суду щодо наявності обставин для задоволення позову стосовно ОСОБА_3

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 21 листопада 2011 року в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління"ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в задоволенні позову до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.