Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого: Міцнея В.Ф.

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.

секретаря: Скрипник С.В.

за участю: представника ОСОБА_1 –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року, -

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Вказував не те, що з 20 вересня 1998 року по 3 жовтня 2008 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони набули дві земельні ділянки площею 0,0966 га та 0,0679 га, які розташовані по вулиці АДРЕСА_1 і призначені відповідно для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, а також розпочали будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Посилаючись на ці обставини, просив визнати за ним право власності на Ѕ частину незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на Ѕ частину вказаних земельних ділянок.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 змінив позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструкції, використаних в процесі будівництва спірного житлового будинку.

Справа №22ц –36/12 Головуючий у І інстанції

категорія 46 Цуренко В.А.

Суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 пред’явила до ОСОБА_1 зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя.

Вважала, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки він має права на лише Ѕ частину будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва спірного будинку до 15 вересня 2004 року, а земельні ділянки площею 0,0966 га та 0,0679 га одержанні нею у приватну власність, тому не є об’єктами права спільної сумісної власності.

Окрім незавершеного будівництвом житлового будинку ними придбано під час шлюбу автомобіль "Мазда-3" вартістю 18000 євро.

Просила виділити ОСОБА_1 у власність вказаний автомобіль і стягнути з нього на її користь грошову компенсацію в розмірі 44802 грн 68 коп.

рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року первісний позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частин будівельних матеріалів та обладнання вартістю 72485 грн, використаних в процесі будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, а за ОСОБА_3 визнано право власності на 77/100 частин будівельних матеріалів та обладнання вартістю 248485 грн; зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено повністю: визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки "Мазда-3", стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 44802 грн 68 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про визнання за кожною зі сторін права власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та конструкції вартістю 212049 грн 50 коп, використаних в процесі будівництва спірного житлового будинку та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує на те, що ОСОБА_3 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що автомобіль марки "Мазда-3" є спільною сумісною власністю подружжя і після розірвання шлюбу вона за власні кошти придбала будівельні матеріали та продовжувала будівництво житлового будинку.

На думку апелянта висновок суду про те, що після розірвання шлюбу за рахунок позивачки ОСОБА_3 було покращено житловий будинок не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення зустрічного позові підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цього позову, а в решті –залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Як встановлено судом, сторони з 20 вересня 1998 року по 3 жовтня 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого набули незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення змінених позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сторони згідно з ч.3 ст. 331 ЦК України є власниками матеріалів та обладнання, використаних в процесі будівництва цього будинку.

Висновок суду про розміри часток сторін у цьому майні та їх вартість ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів, зокрема висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №807 від 10 серпня 2011 року (т.1 а.с. 241-247), довідки Глибоцької селищної ради № 5173 від 7 листопада 2008 року, зведеного кошторису розрахунку вартості будівництва станом на 15 вересня 2004 року, накладних та чеків на придбані будівельні матеріали (т.1 а.с.45-86).

Наведеними доказами спростовуються доводи апелянта про ненадання ОСОБА_3 суду доказів на підтвердження тих обставин, що після розірвання шлюбу з ним за її особисті кошти було придбано будівельні матеріали та продовжено будівництво житлового будинку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування у цій частині.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України неправильно визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права.

ОСОБА_3 просила присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ч.1).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) (ч.4).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.5).

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) роз’яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦПК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Позову про припинення права на частку у спільному майні ніхто із сторін не пред’явив і відомості про внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду 44802 грн 68 коп в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) роз’яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть бути придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вирішуючи питання про поділ автомобіля суд першої інстанції виходив з того, що сторони, перебуваючи в Іспанії, отримали позику в розмірі 18000 євро на придбання автомобіля "Мазда-3".

Однак належних і допустимих доказів на підтвердження факту набуття ними права власності на вказаний автомобіль суду не надано.

Сплачену сторонами суму позики не можна вважати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 половину цієї суми, а саме 4084,11 євро, що еквівалентно 44802 грн 68 коп.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову у відповідності до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цього позову, а в решті –залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2011 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.