СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            12.10.1989

                             (Витяг)

     Вироком Іллінецького   районного  народного  суду  Вінницької
області О.  засуджено за ст.  90 КК України ( 2001-05  ) (2001-05)
          до  двох
років  виправних  робіт  без  позбавлення  волі за місцем роботи з
відрахуванням в доход держави 15 % заробітку.

     Постановлено стягнути з О.  на користь Іллінецької  інспекції
Держстраху 3696 крб.  44 коп.  і на користь потерпілих К.  і С. по
177 крб.

     Ухвалою судової  колегії  Вінницького  обласного  суду  вирок
залишено без змін.

     Постановою президії    обласного   суду   відхилено   протест
прокурора області,  в якому було порушено питання  про  скасування
прийнятих  у  справі  судових  рішень  у  зв'язку  з  неправильною
кваліфікацією дій О. і м'якістю призначеного йому покарання.

     О. визнано винним у тому,  що на порушення Правил  безпеки  в
газовому  господарстві  він  у  своїй  квартирі,  розташованій  на
другому поверсі восьмиквартирного  будинку,  самовільно  намагався
підключити  до  газової плити балон зі зрідженим газом.  Внаслідок
несправності балона газ витік і згодом  загорівся.  Стався  вибух,
яким  було  пошкоджено  державне  майно на 3800 крб.,  а мешканцям
будинку К., С. М. і С. В. заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а ще
шести - легкі. Сам О. дістав тілесні ушкодження середньої
тяжкості.

     Заступник Прокурора   України   вніс   до   судової   колегії
Верховного  Суду  України  протест,  в  якому  порушив питання про
скасування судових рішень у зв'язку з  неправильною  кваліфікацією
дій  О.  та м'якістю призначеного йому покарання і про направлення
справи на нове розслідування.

     Судова колегія протест залишила без задоволення,  вказавши на
таке.

     Винність О.  в необережному пошкодженні державного майна,  що
заподіяло мешканцям будинку тілесні  ушкодження  за  викладених  у
вироку   обставин,  підтверджується  його  зізнанням,  показаннями
потерпілих К.,  С.  М.  і  С.  В,  свідків  П.,  О-юка  та  інших,
висновками будівельно-технічної експертизи.

     Для притягнення  до  кримінальної відповідальності інших осіб
за  недодержання  порядку  встановлення  і  користування  газовими
балонами,   про  що  порушено  питання  в  протесті,  не  потрібне
скасування вироку щодо О.

     За наявності причинного зв'язку між діями  або  бездіяльністю
інших  осіб  і вибухом газового балона вони можуть бути притягнуті
до кримінальної відповідальності,  але справа щодо  них  має  бути
виділена в окреме провадження.

     Посилання в  протесті на те,  що в діях О.  є ознаки злочину,
передбаченого ч.  3  ст.  220-1  КК  України  ( 2002-05   ) (2002-05)
        ,   не
підтверджено матеріалами справи. У протесті не вказано на будь-які
правила протипожежної  безпеки,  порушення  котрих  можна  було  б
поставити О. за провину.

     Непереконливим є  й  посилання  на  м'якість  призначеного О.
покарання.  Раніше несудимий О.  винність свою визнав, розкаявся у
вчиненому.   У   нього   на   утриманні   двоє  малолітніх  дітей.
Характеризується він позитивно, злочин вчинив з необережності. Під
час  вибуху  постраждали  він  сам  і  члени його сім'ї.  За таких
обставин призначене О.  покарання відповідає тяжкості вчиненого  і
особі винного.

 Бюлетень законодавства і юр.практики, рік 1993, N 4