Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Кримінального касаційного суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року,

вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1

засуджено за частиною 3 статті 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Також, цим вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 рокувирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

На підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 13 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року, включно. Із 21 червня 2017 року по 23 листопада 2017 року, включно, ОСОБА_1 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його захисника Лютко Ф.К. про застосування Закону України "Про амністію у 2016 році" (1810-19) відмовлено.

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції суперечить вимогам норм матеріального та процесуального права, а також вказує на недопустимість доказів у даному кримінальному провадженні та відсутність доказів на підтвердження розміру шкоди.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону засуджений не дотримався.

Зокрема, засуджений не навів обґрунтувань щодо незаконності, необґрунтованості та невмотивованості судових рішень. Адже, засудженим лише відображено зміст норм кримінального процесуального закону без належного вмотивування допущених судами порушень саме у конкретному кримінальному провадженні. Тобто, зміст касаційної скарги зводиться до загальних висловів та переліку норм кримінального процесуального закону.

Крім того, засуджений ставить вимогу про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, тоді як не обґрунтовує, в чому він вбачає порушення судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду та з яких підстав.

До того ж, засуджений допустив суперечності у касаційні скарзі, оскільки оскаржує у вступній та мотивувальній її частинах ухвалу апеляційного суду, тоді як ставить вимогу про скасування і вироку районного суду.

Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

Звертаємо увагу засудженого і на те, що його касаційна скарга адресована до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тоді як, у відповідності до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року (2147а-19) ), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

На підставі наведеного та керуючись статтею 5, частиною 1 статті 429 КПК, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2017 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.