Колегія суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Григор'євої І. В., Бущенка А. П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016080230000273 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК,

За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 лютого 2016 року приблизно о 22.00 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном проникли до домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2. Побачивши в будинку потерпілих, засуджені, погрожуючи їм ножем, почали вимагати в них гроші.

У ході нападу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 завдали кілька ударів ногами по тулубу ОСОБА_4, а ОСОБА_2, крім того, вдарив ОСОБА_3 рукою в ділянку тіла, де розміщується нирка, та ударив рукою в обличчя, заподіявши цим потерпілим легких тілесних ушкоджень.

Подавивши волю потерпілих до опору, засуджені заволоділи майном ОСОБА_3 на суму 3830 гривень, після чого вони залишили місце злочину.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 22 червня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень, просить перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК й пом'якшити призначене покарання. Обґрунтовуючи свої вимоги, він наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження і, як наслідок, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. ОСОБА_1, посилаючись на те, що він та інший засуджений не погрожували потерпілим ножем, не застосовували до них насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, а також не погрожували застосуванням такого насильства, стверджує про неправильну юридичну оцінку вчиненого діяння за ч. 3 ст. 187 КК. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляції. Крім того, стверджує, що призначене йому покарання є надто суворим, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

У касаційній скарзі засуджений оспорює правильність встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження. Проте ці обставини відповідно до вимог статей 433, 438 КПК перегляду в касаційному порядку не підлягають. Касаційний суд також не перевіряє вироки і ухвали щодо неповноти судового розгляду. Тому при розгляді доводів касаційної скарги колегія судів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, установлених судом першої інстанції.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, місцевий суд зробив на підставі показань ОСОБА_2, ОСОБА_1,потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, даних протоколів огляду місця події від 12 лютого 2016 року, даних протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 лютого та 25 квітня 2016 року, даних протоколів проведення слідчих експериментів від 27, 28, 29 квітня 2016 року та відеозаписів до них; даних висновків судово-медичної експертизи № 498 і № 499 від 19 і 15 лютого 2016 року відповідно та інших доказів у справі, які було досліджено та оцінено з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Сукупність цих доказів дали суду обґрунтовані підстави визнати, що ОСОБА_1 вчинив вказанекримінальне правопорушення. За встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження підстав вважати, що закон України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці діяння застосовано неправильно, немає.

При призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, думку потерпілих про призначення йому суворого покарання, обставини, які обтяжують його покарання, - вчинення злочину проти особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Колегія суддів також погоджується з висновками судів про відсутність обставин, які пом'якшують покарання, а саме щирого каяття та сприяння розкриттю злочину.

Таким чином, не можна визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим через суворість, а тому підстав стверджувати, що дане покарання було призначено засудженому без додержання вимог статей 50, 65 КК колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, за апеляційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Мосура В. А., ретельно перевірив доводи, які наведено в них і які за своїм змістом є аналогічними з доводами касаційної скарги, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК та пом'якшення призначеного засудженому покарання у касаційній скарзі не вбачається.

Оскільки з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає .