Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - ПАТ «СК «Український страховий стандарт») на рішення апеляційного суду Херсонської області від 2 квітня 2012 року,

У березні 2011 року ПАТ «СК «Український страховий стандарт» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2008 року між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є товариство, та ОСОБА_3 (після зміни прізвища - ОСОБА_3.) було укладено договір добровільного страхування, за яким застраховано належний їй автомобіль Geely МВ 7151, державний номер НОМЕР_1. Серед осіб, які мають право керувати цим автомобілем, було визначено також і ОСОБА_6 29 травня 2009 року на 177 км автошляху Кіровоград-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні ушкодження. Згідно постанови Новокаховського міського суду Херсонської області від 9 липня 2009 року особою, винною в настанні ДТП було визнано ОСОБА_4, який керував цим автомобілем. Оскільки за кермом автомобіля на момент ДТП перебувала особа, яка не визначена в договорі страхування як така, що має право керування застрахованим транспортним засобом, було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Приписом від 29 грудня 2010 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг України) зобов'язала його здійснити виплату ОСОБА_3 страхове відшкодування та пеню за несвоєчасну виплату такого відшкодування. 31 січня 2011 року ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування у розмірі 31 683 грн. 34 коп. та пеню у розмірі 9 856 грн. 69 коп. 3 лютого 2011 року товариство отримало рішення Держфінпослуг України про скасування припису від 29 грудня 2010 року у зв'язку з недоведеністю порушень з боку товариства законодавства у сфері фінансових послуг. У зв'язку із цим позивач просив в порядку регресу стягнути з ОСОБА_4 на його користь 31 683 грн. 34 коп. та з ОСОБА_3 11 743 грн. 96 коп.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 грудня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «СК «Український страховий стандарт» 31 683 грн. 34 коп. у порядку регресу; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СК «Український страховий стандарт» 9 856 грн. 69 коп. завданої шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 2 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «СК «Український страховий стандарт», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач мав право регресної вимоги до ОСОБА_4, який постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 9 липня 2009 року визнаний винним у ДТП, що сталася 29 травня 2009 року. ОСОБА_3 безпідставно отримала пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, оскільки рішення Держфінпослуг України про визнання неправомірним відмови позивача у виплаті страхового відшкодування було скасовано.

Скасовуючи рішення суду в частині задоволення позову та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що позивач не визнав права ОСОБА_3 на отримання страхового відшкодування за договором майнового страхування і у зв'язку із скасуванням припису вважає, що підлягають поверненню. За таких обставин, суд необґрунтовано застосував ст. 993 ЦК України та стягнув з відповідача ОСОБА_7 виплачене ОСОБА_3 страхове відшкодування, оскільки зазначена норма закону не регулює спірні правовідносини. Крім того, стягуючи з ОСОБА_3 отриману нею пеню, суд застосував ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка містить лише загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Судом при цьому не встановлено будь-яких дій відповідачки, які б свідчили про завдання нею майнової шкоди позивачу. Посилаючись на те, що позивач має право вимоги до відповідачки щодо відшкодування збитків, завданих виконанням неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, суд не зазначив, якою нормою матеріального закону при цьому керувався. Стаття 1166 ЦК України такого права вимоги не передбачає.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 15 грудня 2008 року між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є ПАТ «СК «Український страховий стандарт», та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, за яким остання застрахувала автомобіль Geely МВ 7151, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 19-31). Серед осіб, допущених до керування цим автомобілем було визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (п. 7 договору).

Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 9 липня 2009 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль (а.с. 44).

Листом від 17 вересня 2009 року ПАТ «СК «Український страховий стандарт» повідомило ОСОБА_3 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що під час настання випадку, що має ознаки страхового, за кермом застрахованого автомобіля перебувала особа, яка не зазначена в договорі страхування як така, що має право на керування автомобілем Geely МВ 7151, державний номер НОМЕР_1.

29 грудня 2010 року Держфінпослуг України винесено припис, за яким зобов'язано ПАТ «СК «Український страховий стандарт» усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері фінансових послуг щодо не виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування та пені за договором добровільного страхування транспортного засобу від 15 грудня 2008 року (а.с. 82-83).

31 січня 2011 року ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на підставі вказаного припису здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 31 683 грн. 34 коп. та пеню у розмірі 9 856 грн. 69 коп. (а.с. 93, 95-96).

Рішенням від 25 січня 2011 року Держфінпослуг України скасовано припис від 29 грудня 2010 року (а.с. 100-101).

Норми ст. ст. 1173, 1174 ЦК України не суперечать нормам ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, та ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1212 ЦК України взаємопов'язана із ст. 1166 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу для стягнення регресу у позовній заяві.

Виплата страхового відшкодування та пені за його несвоєчасну виплату були здійснені ПАТ «СК «Український страховий стандарт» не добровільно, а згідно припису Держфінпослуг України від 29 грудня 2010 року, який у послідуючому було скасовано.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_3 про повернення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування як безпідставно набутого майно, та вимоги до ОСОБА_4 як до особи, винної у ДТП, до якої позивач після виплати страхового відшкодування отримав право регресу, є законним та правомірним. Рішення суду відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 2 квітня 2012 року скасувати, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.