Верховний Суд України у складі:

розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_34, за його заявою про перегляд винесеної у цій справі ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року,

Вироком апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року засуджено

ОСОБА_34,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

- ч.2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі,

- за п.7 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_34 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 1 години ночі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов до приміщення кафе "Смак" на проспекті Косіора, 97 у м. Харкові, де став поводити себе зухвало, на що відвідувачі кафе ОСОБА_35 та ОСОБА_36 зробили йому зауваження та вивели з приміщення кафе.

Після цього у ОСОБА_34 виник умисел на вбивство останніх. З цією метою, повернувшись в приміщення кафе "Смак" близько 3 години ночі ОСОБА_34 завдав ОСОБА_35 удару ножем в серце, від якого наступила смерть останнього, а також маючи умисел на позбавлення життя двох осіб, намагався вдарити ОСОБА_36 в грудну клітину, однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ухилився і удар засудженого прийшовся в плече ОСОБА_36, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року вирок апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2003 року щодо ОСОБА_34 залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_34 допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві та доповненнях до неї про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року ОСОБА_34 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і вважає, що його дії невірно кваліфіковані судом. Стверджує, що у нього не було умислу на вчинення умисного вбивства двох чоловік, а ніж він застосував з метою самозахисту, а тому вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України. Також вказує, що підставою для перегляду зазначеної ухвали Верховного Суду України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції кримінального закону.

На обгрунтування заяви ним надано копію ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 грудня 2005 року щодо ОСОБА_37, засудженого вироком апеляційного суду Одеської області від 3 жовтня 2005 року за п.1 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 122 КК України, в якій суд касаційної інстанції погодився з твердженням засудженого ОСОБА_37 про те, що удару ножем потерпілій ОСОБА_38 він завдав з метою спричинення останній тяжких тілесних ушкоджень, а не з метою умисного вбивства і відповідно погодився з кваліфікацією дій засудженого за ч.1 ст. 121 КК України.

За змістом заяви засуджений ОСОБА_34 просить ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідача, заступника Генерального прокурора України, який вважав, що заява ОСОБА_34 не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

Із заяви засудженого ОСОБА_34 вбачається, що її зміст зводиться до аналізу подій, які передували вчиненню ним злочину, та на думку заявника, загрожували його життю, а тому він застосував ножа з метою самозахисту і не мав умислу на позбавлення життя двох осіб.

У порівняння ОСОБА_34 надано ухвалу Верховного Суду України від 27 грудня 2005 року щодо ОСОБА_37, зі змісту якої вбачається, що Верховний Суд України погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_37 за ч.1 ст. 121 КК України по епізоду вчинення злочинних дій у відношенні ОСОБА_38

З наведеного вбачається, що ОСОБА_34 оспорює встановлені судом фактичні обставини справи.

Разом з тим, зі змісту ст. 400-11 КПК України вбачається, що Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 400-12 КПК України підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України є:

1). неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

2). встановлення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Перегляд судових рішень у кримінальних справах з інших підстав, у тому числі й з мотивів невідповідності викладених у цих судових рішеннях висновків суду фактичним обставинам справи, про що йдеться у заяві ОСОБА_34, не входить до компетенції Верховного Суду України при розгляді ним кримінальної справи у порядку, передбаченому главою 32-1 КПК України (1001-05) .

Враховуючи викладене, Верховний Суд України не вбачає підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 400-12 КПК України для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22 червня 2004 року і відповідно підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 400-20, 400-21, 400-23 КПК України, Верховний Суд України,

у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_34 відмовити.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст. 400-12 КПК України.