Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 лютого 2010 року,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 49 КК України його звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, в ніч з 31 січня на 1 лютого 2004 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений та його захисники посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону та просять судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу – закрити на підставі ст. 11-1 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, та належно оцінених судом.

Так, за показаннями потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_4 завдав йому удари в голову, а коли він почав втікати, то наздогнав його, повалив на сніг та продовжив бити руками в голову, а ногами – в груди

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зазначали, що ОСОБА_4 спровокував конфлікт, потім вони бачили, як він замахнувся на ОСОБА_7 Самого удару не бачили, але ОСОБА_7 різко відійшов від ОСОБА_4 та побіг до свого будинку.

Свідок ОСОБА_11 твердив, що бачив бійку між ОСОБА_4 та ОСОБА_7

За висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

За встановлених судом фактичних обставин справи, належним чином оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Дії винного правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути розглянуті колегією суддів, оскільки відповідно до ст. 398 КПК України з цих підстав вирок суду першої інстанції не може бути скасовано або змінено.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги про те, що в справі відсутній протокол судового засідання, оскільки в томі № 2 на аркушах справи 176-183 міститься цей протокол

Доводи скарги про те, що ухвалу апеляційного суду складено на бланку колегії суддів судової палати у цивільних справах, не спростовують того, що справу розглянуто колегією суддів судової палати у кримінальних справах, тому підстав вважати, що справу розглянуто незаконним складом суду, немає.

ОСОБА_12 був визнаний потерпілим відповідно до вимог ст. 49 КПК України, а тому доводи касаційної скарги і в цій частині є безпідставними.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами скарги про те, що суд повинен був звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а не від покарання.

Відповідно до вимог ст. 7-1 КПК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених у частині першій цієї статті, зокрема із закінченням строків давності, лише за її згодою. У разі, коли особа заперечує проти закриття справи з цих підстав, провадження у справі продовжується у звичайному порядку.

Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що винний не заперечував проти закриття справи щодо нього у зв’язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючої підстави, а тому місцевий суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано постановив вирок та звільнив засудженого від покарання.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, на підставі п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.