Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора з доповненням до нього на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючу судимості, і

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючу судимості,

за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 189 КК України на три роки позбавлення волі, кожну, а на підставі ст. 75 КК України кожну з них звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку та на кожну покладено обов’язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь Київського НДІ судових експертиз 1.437 грн. 50 коп. судових витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи,

Суд визнав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 винуватими у тому, що вони у січні 2009 року за попередньою змовою вчинили готування до вимагання у директора ТОВ "Агроконтракт-Кий" ОСОБА_9 7.000.000 грн. з погрозою насильства над потерпілим та обмеження його прав. Для реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_6 у середині грудня 2008 року отримала від ОСОБА_10, не обізнаного про плани засуджених, документи з реквізитами ТОВ "Агроконтракт-Кий", після чого дала вказівку ОСОБА_5 підшукати підприємство, на рахунок якого можна було б перерахувати кошти з рахунку ТОВ "Агроконтракт-Кий", а також осіб, які шляхом психологічного та фізичного насильства могли б примусити ОСОБА_9 перерахувати зазначені кошти на вказаний ними рахунок. ОСОБА_5 таких осіб підшукала, ОСОБА_6 з ними зустрілася 6 лютого 2009 року і детально їх проінструктувала, проте останні звернулися до міліції із заявою про готування до злочину. 13 лютого 2009 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були затримані і злочин не довели до кінця.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні з доповненням до нього прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки ОСОБА_6 була організатором злочину, а ОСОБА_5 – пособником, то їхні дії підлягають кваліфікації, відповідно, ОСОБА_6 – за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 189 КК України і ОСОБА_5 – за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 189 КК України. Зазначає, що призначене винуватим у мінімальних межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України покарання є м’яким, воно не відповідає тяжкості вчиненого злочину і даним про їхні особи. Звертає увагу, що суд всупереч вимогам ч. 2 ст. 93 КПК України постановив стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи на користь Київського НДІ судових експертиз в сумі 1.437 грн. 50 коп. у солідарному порядку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив скасувати вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з направленням справи на новий судовий розгляд, виступи засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а також їхніх захисників – адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які просили залишити касаційне подання без задоволення, а вирок – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні готування до вимагання ґрунтуються на доказах, у тому числі власних показаннях засуджених, показаннях потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даних протоколів огляду та вилучення речових доказів, висновків експертиз, яким суд дав належну оцінку та змістовно навів у вироку, що прокурором у касаційному поданні під сумнів не ставиться.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 189 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Що стосується покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6, яке, на думку прокурора, є м’яким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Призначаючи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 189 КК України та приймаючи рішення про звільнення кожної з них від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд урахував, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 раніше не судимі, вони визнали свою вину і щиро розкаялися, а також те, що будь-яких негативних наслідків від злочинних дій засуджених не настало. За таких обставин рішення суду про призначення засудженим покарання, у тому числі із застосуванням до кожної положень ст. 75 КК України є обґрунтованим.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитися з вироком суду в частині вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд серед інших має вирішити питання, на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі. Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Зазначених вимог закону суд не дотримався і постановив рішення про стягнення судових витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в солідарному порядку.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку в частині вирішення питання про судові витрати є слушними.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині вирішення питання про судові витрати та стягнути з засуджених судові витрати не солідарно, а в дольовому порядку по 718 грн. 75 коп. з кожної.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь Київського НДІ судових експертиз по 718 грн. 75 коп. з кожної судових витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

У решті вирок залишити без зміни.