Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги, винагороди та моральної шкоди, за касаційною скаргою комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути на свою користь 4 200 грн. невиплаченої одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, 636 грн. 12 коп. невиплаченої винагороди за підсумками роботи протягом 2008 року та 5000 грн. моральної шкоди.

Посилався на те, що з 20 травня 1991 року до 01 серпня 2008 року працював у КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради. У порушення умов колективного договору відповідач не виплатив йому одноразову матеріальну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у розмірі чотирьох посадових окладів та винагороду за підсумками роботи протягом 2008 року у розмірі двох посадових окладів.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року в частині відмови у позові про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради на користь ОСОБА_3 4 200 грн. одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача невиплаченої винагороди за підсумками роботи за 2008 рік та моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач у цій частині не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов в частині стягнення на користь позивача допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, апеляційний суд виходив з того, що позивачу внаслідок порушення умов колективного договору не було виплачено одноразової матеріальної допомоги у зв'язку з його виходом на пенсію.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював в КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради з 1994 року на різних посадах і 01 серпня 2008 року як працюючий пенсіонер був звільнений з роботи з посади інженера об'єктивного контролю відділу нагляду за станом благоустрою за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Відповідно до п. 2.4.2. колективного договору КП «Адміністративно-технічне управління» Департаменту містобудування Львівської міської ради на 2007 рік кошти фонду соціального розвитку скеровуються на допомогу при виході на пенсію, яка надається залежно від стажу роботи в управлінні. Зокрема при наявності стажу роботи в управлінні 10-15 років виплачується допомога при виході на пенсію - 4 посадові оклади.

Зміст положень зазначеного пункту колективного договору свідчить про те, що виплата та розмір матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію пов'язується з лише з самим фактом виходу працівника на пенсію та наявністю необхідного стажу роботи на підприємстві.

Оскільки трудовим законодавством не передбачена така підстава звільнення як «у зв'язку з виходом на пенсію», то вказівка ОСОБА_3 у заяві про звільнення причини звільнення «за власним бажанням», не свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати йому одноразової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішення апеляційного суду у цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Посилання у рішенні суду першої інстанції на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності, як на підставу для відмови у позові, не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду про необґрунтованість позову у частині залишеній без змін апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2011 року та рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 2011 року, у не скасованій частині, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.