Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Наумчука М.І., Суддів:Ізмайлової Т.Л., Леванчука А.О.,Кадєтової О.В., Остапчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Дзержинського комунального підприємства «Виробниче ремонтно-житлове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2012 року,-

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Дзержинського КП «Виробниче ремонтно-житлове управління» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги за позовом обґрунтовував тим, що його дружині на підставі договору купівлі-продажу належить квартира АДРЕСА_1. В даній квартирі також зареєстрований та проживає позивач. 20 лютого 2009 року з вини відповідача була залита квартира внаслідок прориву центральної опалювальної системи, що підтверджується актом огляду від 26 лютого 2009 року. Позивач вважає, що відповідачем порушені умови Типового договору від 15 квітня 2008 року по наданню послуг на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдану шкоду, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 160 814,00 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, дані рішення не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача в залитті квартири, а відповідно до вимог ст. 322 ЦК України та ст. 151 ЖК України, власник повинен утримувати майно, в тому числі і систему опалення, в належному технічному стані.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ОСОБА_7, в даній квартирі зареєстрований та проживає також її чоловік ОСОБА_6

20 лютого 2009 року сталося залиття вищевказаної квартири, що підтверджується відповідним актом від 26 лютого 2005 року. Згідно вказаного акту, залиття сталося в результаті прориву на стояку центрального опалення в зальній кімнаті квартири, внаслідок чого було пошкоджено майно позивача.

Залиттям квартири позивачу заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 160 814,00 грн. в підтвердження чого він послався на висновок про встановлення суми збитку, складеним ПП «Конкордія консулат».

Відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 560 від 12 липня 2005 року (560-2005-п) «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі-Порядок № 560 від 12 липня 2005 року) чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення (від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири) і зливної каналізації визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює експлуатацію внутрішньо будинкових систем. До цих витрат також включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання).

Суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_6 не звернув уваги на те, що між власником квартири та відповідачем 15 квітня 2008 року був укладений Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Договір), згідно якого вбачається, що точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є: з централізованого опалення - стояки в межах квартири (п. 22 Договору). Тобто, стояки в межах квартири є власністю балансоутримувача та відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 560 від 12 липня 2007 року (560-2005-п) , до витрат на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання).

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (1618-15) .

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Встановивши факт залиття квартири позивача та відмовляючи йому у задоволенні позову про відшкодування шкоди, місцевий суд не врахував, що відповідно до принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на заподіювача шкоди покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

В даному випадку факт залиття квартири позивача в зв'язку з поривом стояка центрального опалення підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачем в ході розгляду справи. Останнім не доведено, що шкода, заподіяна позивачу внаслідок залиття квартири, заподіяна не з його вини.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції в порушення ст.ст. 308- 311 ЦПК України не з`ясував чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування, чи підтверджені обставини, якими мотивовано рішення належними й допустимими доказами та чи доведені вони, чи відповідають висновки суду встановленим фактам.

За таких обставин, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 09 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2012 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.