Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 1 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року,

вироком суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Шовковичне Бахчисарайського району

АР Крим, мешканця м. Москви, Російська Федерація, (зареєстрованого в АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останнього разу 17 лютого 1997 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142, ст.ст. 42, 43 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк 6 років,

засуджено:

– за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією ? частини майна, яке є власністю засудженого;

– за ч. 2 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;

– за ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 із конфіскацією ? частини майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

У січня 2004 року ОСОБА_4 у м. Щолкіне АР Крим увійшов в організовану злочинну групу як виконавець, яку очолював ОСОБА_6, куди увійшов також і ОСОБА_7, які засуджені вироком Феодосійського міського суду від 19 червня 2006 року за вчинення цих злочинів.

ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи, у січні 2004 року, умисно спільно з ОСОБА_6 та іншою особою з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою, виконуючи вказівки ОСОБА_6 підшукати покупця на квартиру АДРЕСА_2, якою ОСОБА_6 незаконно заволодів, підшукав на роль покупця свого брата ОСОБА_8, який погодився купити зазначену квартиру за 2300 доларів США. Заволодівши грошима, ОСОБА_4, використовуючи комп’ютерну техніку, спільно з ОСОБА_6 та іншою особою виготовив фіктивне рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 грудня 2003 року про визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_8 та надали його в Керченське БТІ, де на підставі цього рішення ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру. Отримані від ОСОБА_8 гроші в сумі 2300 доларів США розподілили між членами організованої групи, у результаті чого ОСОБА_8 було спричинено матеріальну шкоду на суму 12 262 грн 45 коп.

Достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 сім’я ОСОБА_9 не проживає тривалий час, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з метою заволодіння цією квартирою та її продажу, запропонували ОСОБА_10 придбати зазначену квартиру за 3600 доларів США. Для реалізації зазначеного плану ОСОБА_4, ОСОБА_6 та інша особа з використанням комп'ютерної техніки, виготовили фіктивне рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2004 року про визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_10 та надали його в Керченське БТІ, де на підставі цього рішення ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру. Отримані від ОСОБА_10 гроші в сумі 3600 доларів США розподілили між членами організованої групи, у результаті чого ОСОБА_10 було спричинено матеріальну шкоду на суму 19 185 грн 48 коп.

Крім того, у квітні 2004 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 та іншою особою, достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_4 сім’я ОСОБА_9 не проживає тривалий час з метою заволодіння цією квартирою та її продажу, запропонували ОСОБА_11 придбати зазначену квартиру за 3260 доларів США. Для реалізації зазначеного плану ОСОБА_4, ОСОБА_6 та інша особа з використанням комп'ютерної техніки, виготовили фіктивне рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2004 року про визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_11 та надали його в Керченське БТІ, де на підставі цього рішення ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру. Отримані від ОСОБА_11 гроші в сумі 3260 доларів США розподілили між членами організованої групи, у результаті чого ОСОБА_11 було спричинено матеріальну шкоду на суму 17 373 грн 52 коп.

ОСОБА_4 у квітні 2004 року, діючи у складі організованої групи спільно з ОСОБА_6В та іншою особою, достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_5 сім'я ОСОБА_12 виїхала за межі України і тривалий час не проживає в квартирі з метою заволодіння цією квартирою та її продажу, запропонували ОСОБА_13 придбати зазначену квартиру за 2000 доларів США. Для реалізації зазначеного плану ОСОБА_4, ОСОБА_6 та інша особа з використанням комп'ютерної техніки, виготовили фіктивне рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим про визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_13

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та інша особа, ввівши в оману ОСОБА_13, створивши видимість законності своїх дій, обдурили її і за оформлення права власності на ОСОБА_13 на зазначену квартиру отримали від ОСОБА_13 частину обумовленої суми – 1100 доларів США, які розподілили між членами організованої групи, у результаті чого ОСОБА_13 було спричинено матеріальну шкоду на суму 5862 грн 23 коп.

ОСОБА_13, дізнавшись, що право власності на її ім’я на зазначену квартиру буде оформлятися за фіктивним рішенням суду, відмовилася від покупки цієї квартири та зажадала від членів злочинної групи повернути їй гроші, але гроші вони їй не повернули, фіктивне рішення суду знищили. Це рішення суду надано нікуди не було.

У квітні 2004 року ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи спільно з ОСОБА_6В та іншою особою, знаючи, що ОСОБА_8 бажає продати квартиру АДРЕСА_2 підшукав на роль покупця ОСОБА_14 та запропонували їй придбати зазначену квартиру за 2000 доларів США.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та інша особа, ввівши в оману ОСОБА_14, створивши видимість законності своїх дій, обдурили її і за оформлення права власності на ОСОБА_14 на зазначену квартиру отримали від ОСОБА_14 частину обумовленої суми – 1000 доларів США, які розподілили між членами організованої групи, у результаті чого ОСОБА_14 було спричинено матеріальну шкоду на суму 5329 грн 30 коп.

ОСОБА_14, дізнавшись, що право власності на її ім’я на зазначену квартиру буде оформлятися за фіктивним рішенням суду, відмовилася від покупки цієї квартири та зажадала від членів злочинної групи повернути їй гроші, але гроші вони їй не повернули.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2010 року апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2010 року щодо ОСОБА_4 – без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Захисник вважає, що судом незаконно засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 358 КК України. Крім того, захисник зазначає, що при розгляді справи апеляційним судом було порушено вимоги ст. 377 КК України. Просить вирок змінити: виправдати ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 358 КК України та пом’якшити покарання засудженому, застосувавши ст. 69 або ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 теж вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Просить судові рішення або скасувати, а справу направити на досудове розслідування, або пом’якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_15, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинних дій за обставин, вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений на досудовому слідстві свою вину у вчиненні злочинів визнав частково, а в судовому засіданні фактично вину не визнавав та показав, що справді розумів, що для придбання квартир у м. Щолкіне, використовуються фіктивні рішення суду, але будь-яких документів сам він не підроблював, грошові кошти, які він отримував від ОСОБА_6, були призначені для його витрат на бензин, машину, а також витрати за його та ОСОБА_6 спільному бізнесу в барі. Надаючи рішення суду в БТІ у м. Керчі, він просто допомагав ОСОБА_6 швидше оформити документи, без черги. Осіб, які бажали придбати квартиру у м. Щолкіне він не підшукував, із ОСОБА_14 познайомився, коли купував для себе ділянку і будинок, після чого вона розказала, що хоче придбати квартиру у м. Щолкіне. Крім того, ОСОБА_4 зазначав, що ніяких грошей від свого брата ОСОБА_8 він через ОСОБА_6 не отримував, у склад організованої групи не входив.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів фактично не визнав, його винуватість повністю підтверджується зібраними у справі доказами, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і яким судом надано належну оцінку.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10; свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_6

Так, потерпіла ОСОБА_13, показала, що, коли вони з чоловіком вирішили купити квартиру у м. Щолкіне, то звернулися до ОСОБА_6, який розказав, що в будинках у м. Щолкіне продаються покинуті та безхазяйні квартири, а також квартири, які вилучаються за великі комунальні борги. Запропонувавши їй однокімнатну квартиру за 2000 доларів США, вона віддала йому частину грошей, щоб він оформив документи на її квартиру, але ОСОБА_6 з оформлення не поспішав, а через деякий час привів ОСОБА_4 і сказав, що саме ОСОБА_4 допоможе їй оформити документи на квартиру. Після того ОСОБА_4 приходив до них додому та показував документи, що стосувалися виведення з-під арешту кварти АДРЕСА_5, яку вони планували купувати, і сказав, що буде надалі продовжувати оформляти документи на зазначену квартиру в БТІ, але так більше нічого й не зробив, а через деякий час в зазначену квартиру повернувся господар цієї квартири. Гроші їй не повернули.

Із показань потерпілої ОСОБА_14 вбачається, що, вирішивши купити квартиру у м. Щолкіне, вона звернулася до ОСОБА_4, який познайомив її з ОСОБА_6 Останній запропонував їй квартиру АДРЕСА_6, після огляду зазначеної квартири разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вона вирішила її купити та дала заставу 750 доларів США, при цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пообіцяли оформити право власності на квартиру на її ім’я через суд, але так і не оформивши ніяких документів, вони зникли. Коли потерпіла самотужки розшукала ОСОБА_4, то вони їй запропонували купити іншу квартиру (АДРЕСА_2), яка була оформлена на ОСОБА_8 Погодившись купити цю квартиру, вона віддала як заставу ще 300 доларів США ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пообіцяли, що 15 червня 2004 року вони віддадуть їй документи на квартиру, але вона більше їх не бачила.

Із перевірених судом показань потерпілої ОСОБА_11 убачається, що після розлучення з чоловіком у м. Щолкіне вона мала намір придбати квартиру, яку їй запропонував ОСОБА_6, саме йому вона видала доручення на придбання квартири АДРЕСА_4 й передала в два етапи 3260 доларів США. Свідоцтво про право власності на квартиру їй видали на підставі рішення Ленінського районного суду, а потім у червні 2004 року з’явився власник квартири ОСОБА_24, який квартиру не продавав.

Із показань потерпілого ОСОБА_8 убачається, що ОСОБА_4 познайомив його із ОСОБА_6, який весною 2004 року на підставі рішення Ленінського районного суду оформив на його ім’я квартиру АДРЕСА_2 за 2300 доларів США.

Як убачається із показань ОСОБА_6, ОСОБА_4 входив у склад організованої групи, яку організував він та ОСОБА_7, кожному члену організованої групи відводилась своя роль, зокрема, до обов’язків ОСОБА_4 входило оформляти документи в БТІ, видавати техпаспорти, реєструвати права власності, підшукувати клієнтів та квартири, вести переговори з клієнтами. ОСОБА_4 взяв участь у 4 епізодах заволодіння грошима потерпілих та переоформлення квартир.

Крім того, суд у вироку на підтвердження винності ОСОБА_4 обґрунтовано послався на дані, що містяться у: відповідях із Ленінського районного суду АР Крим; довідках № 2138 та № 2139 від 4 липня 2004 року; протоколах огляду речових доказів; заявах ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13; виписках із Єдиного реєстру про реєстрацію права власності; протоколах впізнання особи по фотографії, в якому зафіксовано, що ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_4; протоколах допиту віч-на-віч між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6; явці з повинною ОСОБА_6, а також інших доказах у справі, яким суд дав належну оцінку та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Із явки з повинною ОСОБА_6 вбачається, що він очолив організовану групу, до якої входив і ОСОБА_4 У складі групи він шляхом оформлення фіктивних документів реалізовував квартири в будинках у м. Щолкіне, заволодіваючи їх грошима шляхом обману. Отримані гроші він розподіляв між учасниками групи. За участю ОСОБА_4 він заволодів грошима ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 234-239).

Вищезазначені показання ОСОБА_6 підтверджував і на очній ставці з ОСОБА_4

Крім того, згідно з вироком Феодосійського міського суду від 19 червня 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_25 визнані винуватими й засуджені у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України у складі організованої групи, до складу якої входив і ОСОБА_4

За таких обставин твердження ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, а кримінальний закон застосовано неправильно є безпідставними.

Суд дослідив зібрані у справі докази та дійшов до обґрунтованого висновку щодо винності ОСОБА_4 та кваліфікації його злочинних дій за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, аналогічні доводам касаційної скарги, та не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Призначаючи покарання засудженому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, конкретні обставини справи, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання засудженого.

Урахувавши вказані обставини, суд, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 лише в умовах ізоляції його від суспільства та призначив покарання у виді позбавлення волі.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_4 та його захиснику ОСОБА_5 відмовити.