Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 3 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки і покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в зазначену інспекцію.

Із посиланням на ст. 77 КК України суд звільнив ОСОБА_5 від додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1353 грн. 60 коп. за проведення судово-хімічної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу зв’язків взаємодії з інституціями громадянського суспільства управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та якій відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) присвоєно 11 ранг державного службовця, 14 червня 2010 року приблизно об 11 год. у приміщенні кафе "Ель-Кафа" торгівельного центру "Метроград", що розташований під вул. Червоноармійською та Бесарабською площею, 2, у м. Києві, одержав від представника Чеської холдингової компанії "Jas-Art" ОСОБА_6 частину від обумовленої раніше суми хабара у 20 тис. доларів США – 3 тис. доларів США – за сприяння в одержанні письмового листа Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради з дозволом на проведення музичного фестивалю "Європа йде в Україну". Далі ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 лист зазначеного управління від 31 травня 2010 року, у якому було вказано, що КМДА прийняла до уваги лист компанії "Jas-Art" щодо проведення 26 червня 2010 року музичного фестивалю на Контрактовій площі в м. Києві. Безпосередньо після цього ОСОБА_5 був затриманий співробітниками УСБУ в м. Києві. Під час огляду речей у нього було виявлено і вилучено 3 тис. доларів США, одержані ним як частина обумовленого хабара у розмірі 20 тис. доларів США. Другу частину хабара у розмірі 17 тис. доларів США ОСОБА_5 отримати не зміг через обставини, що від нього не залежали.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва просить вирок суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину у зв’язку з його м’якістю, а кримінальну справу направити на новий розгляд. Вважає, що суд безпідставно звільнив засудженого від призначеного покарання з випробуванням, незаконно звільнив його від додаткового покарання у виді конфіскації майна, а також, не застосувавши закон, який підлягав застосуванню (ст. 54 КК України), не позбавив засудженого 11 рангу державного службовця.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у одержанні хабара у великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, у касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд при призначенні засудженому покарання допустив істотні порушення кримінально-процесуального і кримінального закону, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд належним чином не виконав та не обґрунтував з достатньою повнотою у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання. При цьому, як правильно зазначається в касаційній скарзі, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких.

Обґрунтованими також є доводи прокурора про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, всупереч вимогам кримінального закону звільнив його від відбування як основного покарання у виді позбавлення волі, так і додаткового. Частиною 1 ст. 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, тобто лише щодо основного покарання. Звільнення від відбування призначеного додаткового покарання цією нормою закону не передбачено. Додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд повинен був зазначити в резолютивній частині вироку.

Крім того, відповідно до ст. 335 КПК України рішення суду про позбавлення засудженого права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку з визначенням характеру посад та виду діяльності для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час виконання даного вироку. За таких обставин рішення суду про позбавлення ОСОБА_5 права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування є таким, що унеможливлює або істотно ускладнює його виконання.

Відповідно до ст. 54 КК України особа, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Питання про доцільність призначення такого додаткового покарання віднесено на розсуд суду. Проте суд, як вбачається з матеріалів справи і як про це правильно вказується у касаційній скарзі, всупереч вимогам закону належним чином не розглянув питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_5 рангу державного службовця, який йому присвоєно відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , та не навів мотиви прийнятого рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про істотні порушення судом кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального закону, у зв’язку з чим ухвалене у справі судове рішення щодо ОСОБА_5 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення йому більш суворого покарання.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) ), колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 3 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, в тому числі за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.