Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього,

вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2010 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за: ч. 1 ст. 175 КК України до штрафу у розмірі 8 500 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки; за ч. 2 ст. 357 КК України до штрафу у розмірі 1 190 гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – штраф у розмірі 8 500 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2010 року з вироку виключено додаткове покарання позбавлення ОСОБА_5 права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він як директор Городенківського підрозділу "Пісковик" (далі – ГП "Пісковик") управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління, розташованого у селі Стрільче Городенківського району, упродовж з листопада 2008 року по квітень 2009 року безпідставно не виплатив заробітну плату найманим працівникам підприємства на загальну суму 77 900 гривень, чим порушив вимоги ст. 15 Закону України "Про оплату праці".

Наказом начальника управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів № 20-кс від 09 червня 2009 року ОСОБА_5 було відсторонено від посади директора ГП "Пісковик", призначено виконуючим обов’язки директора цього підприємства іншу особу, якій ОСОБА_5 протягом 10-17 червня 2009 року мав передати печатку, кутові штампи, установчі та фінансові документи підприємства. Однак після відсторонення від посади ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів печаткою ГП "Пісковик" і приховав її в особистих інтересах, що спричинило порушення роботи підприємства.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає також, що апеляційний суд усупереч ст. 377 КПК України не навів докладних мотивів незгоди з доводами його апеляції.

Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який просив залишити судові рішення без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_5 про незаконність його засудження, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у безпідставній невиплаті заробітної плати та незаконному заволодінню печаткою підприємства за наведених у вироку обставин підтверджуються зібраними й дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, даними акту перевірки стану дотримання законодавства про працю ГП "Пісковик", з якого убачається, що підприємство за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року мало заборгованість із виплати заробітної плати на загальну суму 77 900 гривень.

Із письмової інформації про рух коштів ГП "Пісковик" висновується, що в означений проміжок часу на рахунку підприємства знаходилися кошти, з яких можна було виплатити заробітну плату в повному обсязі, однак ОСОБА_5 цього не зробив. Із 144 748 гривень, які знаходилися на рахунку, він частину використав на сплату податків (41 748 гривень), а частину на господарські потреби (11 672 гривні).

Із відомостей, які підприємство "Пісковик" надало управлінню по випуску шляхово-будівельних матеріалів Івано-Франківського міськжитлокомунуправління, видно, що станом на 01 травня 2009 року назване підприємство не виплатило заробітну плату вісімнадцятьом працівникам, які звільнилися, та десятьом, які продовжували працювати.

Про невиплату заробітної плати за наявності для того коштів пояснили свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, працівники ГП "Пісковик".

Факт невиплати заробітної плати в повному обсязі не заперечив й сам засуджений.

За таких обставин доводи ОСОБА_5 про незаконність засудження його за ч. 1 ст. 175 КК України є безпідставними і необґрунтованими.

Посилання в касаційній скарзі на виплату частини заробітної плати не заперечують правильності висновків суду, оскільки не ґрунтується на законі й не випливають з фактичних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КК України кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати більш ніж за один місяць настає у разі, якщо власник або уповноважений ним орган безпідставно, тобто за наявності об’єктивної можливості виплатити працівникові винагороду за виконану ним роботу, не виплачує її взагалі, або ж виплачує її не в повному обсязі, здійснюючи часткові виплати. Оскільки ОСОБА_5, як зазначено вище, виплатив заробітну плату не в повному обсязі, суд оцінив ці дії як злочин і правильно кваліфікував їх за ч. 1 ст. 175 КК України.

Із показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_5 в установленому законом порядку було відсторонено від посади директора ГП "Пісковик" і з 09 червня 2009 року він не виконував цих обов’язків. З того числа виконання обов'язків керівника підприємства були покладені на ОСОБА_8 Після відсторонення від посади засуджений на роботу не виходив, печатку підприємства не передавав, що істотно ускладнило на певний час діяльність підприємства.

Те, що ОСОБА_5 утримував печатку підприємства, вбачається із показань самого засудженого та свідка ОСОБА_9, дружини ОСОБА_5, яка під час обшуку добровільно видала її працівникам міліції (а. с. 23-24).

Із наведених та інших зазначених у вироку доказів видно, що суд правильно встановив фактичні обставини справи злочину, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, але при цьому припустився помилки, коли кваліфікував ці дії за ознакою заволодіння печаткою шляхом зловживання службовим становищем.

Зі справи видно, що ОСОБА_5 не вдавався до протиправного заволодіння печаткою ГП "Пісковик", оскільки до відсторонення від посади володів нею на законних підставах. Після відсторонення він мав би її повернути, однак цього не зробив, а приховав інкримінованим йому способом.

У зв’язку із цим кваліфікація дій засудженого за ознакою заволодіння печаткою шляхом зловживання своїм службовим становищем не відповідає фактичним обставинам справи й тому, відповідно до ст. 395 КПК України, підлягає виключенню з вироку.

Оскільки під час перегляду справи апеляційний суд не звернув увагу на наведені обставини, зміні підлягає й ухвала апеляційного суду.

Водночас слід зазначити, що суд апеляційної інстанції в необхідному обсязі з’ясував інші наведені в апеляції засудженого доводи, які за змістом та суттю аналогічні тим, що зазначені в касаційній скарзі, й мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Тому твердження ОСОБА_5 про необґрунтованість ухвали апеляційного суду та відсутність у ній мотивів незгоди з доводами поданої ним апеляції, є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з них кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 357 КК України – заволодіння печаткою службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем.

У решті судові рішення залишити без зміни.