Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

представника потерпілої ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 та її представника – адвоката ОСОБА_5 на постанови Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та 24 червня 2010 року по кримінальній справі щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8

вироком Апеляційного суду м. Києва від 05 січня 2010 року засуджено:

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судиму,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

За вироком суду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано винними в умисному вбивстві за попередньою змовою з корисливих мотивів ОСОБА_10 під час розбійного нападу на останнього.

04 лютого 2010 року до апеляційного суду на цей вирок надійшла касаційна скарга від адвоката ОСОБА_5, у якій ним було зазначено, що апеляцію він подав як представник потерпілої ОСОБА_9 На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_5 залучив до апеляції ордер адвокатського об’єднання.

Постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року адвокату ОСОБА_5 було відмовлено в прийнятті касаційної скарги, з мотивів подання її особою, яка на це не мала права.

На вказану постанову адвокат ОСОБА_5 подав безпосередньо до Верховного Суду України касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду України від 25 травня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було повернуто до апеляційного суду м. Києва для вирішення питання про відновлення строку на касаційне оскарження.

24 червня 2010 року касаційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року про відмову в прийнятті касаційної скарги на вирок суду від 05 січня 2010 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнана такою, що не підлягає розгляду.

У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_5 просять скасувати постанови апеляційного суду від 12 лютого і 24 червня 2010 року та прийняти до розгляду касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 05 січня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Стверджують, що рішення цього суду від 12 лютого та 24 червня 2010 року відповідно про відмову в прийнятті касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 та визнання його касаційної скарги такою, що не підлягає розгляду з підстав ненадання представником угоди з потерпілою про надання їй правової допомоги не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки ОСОБА_5 до суду було надано ордер на участь у справі та надання ОСОБА_11 правової допомоги, яким і підтверджувались його повноваження.

Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілої – адвоката ОСОБА_5, який підтримав доводи касаційних скарг, захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які поклали вирішення цього питання на розсуд суду, та прокурора, який просив частково задовольнити касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 49 КПК України, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення.

Представник потерпілого користується такими самими правами, що й потерпілий.

Відповідно до ст. 52 КК України, представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.

Як убачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 подав до апеляційного суду касаційну скаргу на вирок цього суду від 05 січня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8

На підтвердження повноважень, пов’язаних з виконанням ним доручення на участь у справі як представника потерпілої адвокат ОСОБА_5 долучив ордер адвокатського об’єднання.

Відмовляючи в прийнятті касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 суд зазначив, що до скарги не залучені угода з потерпілою ОСОБА_12 на представництво її інтересів в суді цим адвокатом, а також відповідні заяви на це потерпілої та особи, яка буде представляти її інтереси.

Проте з таким рішенням апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з ч.2 ст. 10 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року, документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Отже, вимоги суду щодо необхідності залучення до касаційної скарги крім ордеру адвоката ще й угоди з потерпілою на представництво її інтересів в суді, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин вважати постанову судді Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, якою було відмовлено адвокату ОСОБА_5 в прийнятті касаційної скарги на вирок цього суду від 05 січня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 законною й обґрунтованою не можна, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим з наведених вище підстав підлягає скасуванню і постанова судді Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2010 року про визнання касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 на постанову від 12 лютого 2010 року про відмову в прийнятті касаційної скарги на вирок від 05 січня 2010 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_9 та її представника Ї адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року про відмову в прийнятті касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 на вирок цього суду від 05 січня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2010 року про визнання касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 на постанову від 12 лютого 2010 року такою, що не підлягає розгляду, скасувати, а справу направити до Апеляційного суду м. Києва для виконання вимог ст. 351 КПК України.