Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

за участю прокурора Сенюк В.О.,

захисника ОСОБА_4,

скаржника ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2011 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2010 року,

постановою старшого слідчого прокуратури м. Львова від 14 травня 2009 року порушено кримінальну справу щодо службових осіб ТзОВ "Львівські автобусні заводи" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Як зазначено у цій постанові, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом досудового слідства ознак злочину, а підставою – дані досудового слідства у кримінальній справі за обвинуваченням директора ТзОВ "Львівські автобусні заводи" ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 175, ч. 3 ст. 212-1 КК України, які вказували на те, що службові особи ТзОВ "Львівські автобусні заводи" умисно ухилилися від сплати податків в особливо великих розмірах.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та скасовано зазначену постанову про порушення кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2010 року цю постанову районного суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить зазначені судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. На його думку, місцевий суд замість перевірки приводів і підстав до порушення кримінальної справи вдався до оцінки доказів, які були зібрані по справі, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Доводить, що у слідчого були достатні дані, які вказували на наявність у діях службових осіб ТзОВ "Львівські автобусні заводи" ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційного подання, думку ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення значеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Однак, суд першої інстанції порушив зазначені вимоги закону під час судового розгляду, а апеляційний суд не усунув ці порушення за наслідками розгляду апеляції прокурора.

Як убачається з матеріалів справи, в якості достатніх даних, що стали підставами до порушення кримінальної справи, були дані, які містилися у довідці головного державного податкового ревізора-інспектора ГВПМ ДПІ у м. Львові, складеній за наслідком дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Львівські автобусні заводи" при взаємостосунках із ТОВ "Дніпрометснаб" з питань дотримання податкового законодавства України, проведеного за дорученням прокуратури м. Львова, згідно з якими ТзОВ "Львівські автобусні заводи" при взаємовідносинах із ТзОВ "Дніпрометснаб" занизили податкове зобов’язання з ПДВ за період 2007-2008р.р. на суму 8 173 066 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Також слідчий послався на дані, що містились у протоколі допиту свідка ОСОБА_7 та інші дані.

Зважаючи на ці відомості, суд мав би з’ясувати їх дійсність та достатність для процедури кримінального переслідування, перевірити, що послужило приводами до порушення справи, чи можливо було без використання передбачених кримінально-процесуальним законом засобів доказування визначити правову природу зазначених дій службових осіб ТзОВ "Львівські автобусні заводи" та їх наслідки.

Натомість, як убачається зі змісту постанови, суд, фактично не заперечуючи дійсність обставин, що послужили підставами до порушення кримінальної справи, по суті дійшов висновку, що вказана довідка не є належним доказом наявності у ТзОВ "Львівські автобусні заводи" податкового зобов’язання платника податків перед бюджетом, а тому у слідчого не було достатніх підстав до порушення даної кримінальної справи. Тобто суд заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

При цьому суд не взяв до уваги, що згідно зі ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу судом перевіряється лише наявність об`єктивних ознак, що характеризують подію злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Крім того, приймаючи до розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ "Львівські автобусні заводи", суд не звернув увагу, що в порушення вимог ч.3 ст. 238-7 КПК України вони не містять будь-якого обґрунтування порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_6 та ОСОБА_5

За таких обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведеного та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України, необхідно перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і обгрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2010 року, винесені за скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_5, скасувати, а матеріали справи направити у той же місцевий суд на новий судовий розгляд.