Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачеве Закарпатської області, не судимого, –

засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

По даній справі засуджено також ОСОБА_5, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 28 вересня 2009 року приблизно о 22 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ще трьома іншими особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, з метою викрадення майна ОСОБА_6 в особливо великому розмірі – 25 000 Євро, що за офіційним курсом було еквівалентно 293 649 грн. 40 коп., на автомашині марки "ВАЗ-21140" приїхали до його будинку АДРЕСА_1. Для безперешкодного проникнення до подвір’я і в подальшому до житлового будинку вони, застосувавши заздалегідь заготовлені м’ясні вироби, начинені сильнодіючою отруйною речовиною, отруїли двох собак потерпілого породи "Стафоршидський тер’єр". Однак злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі у зв’язку з появою на подвір’ї власника будинку ОСОБА_6 і членів його родини.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року вирок районного суду змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на обставину, що обтяжує покарання засуджених – вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також посилання на вчинення злочину разом із ОСОБА_7, ОСОБА_8 та зазначено, що слід вважати, що злочин вчинено разом із невстановленими слідством особами. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на істотне порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невірну оцінку судом доказів; просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому за цим законом покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Вказує, що висновок суду про спрямованість його умислу на заволодіння майном ОСОБА_6 в особливо великому розмірі ґрунтується не на достовірних доказах, а на припущеннях. Також посилається на неправильне зарахування судом в строк відбуття покарання строку тримання його під вартою до винесення вироку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі справи, досудове і судове слідство в ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону; порушень закону, що тягли б скасування чи зміну постановлених у справі судових рішень, не встановлено. Свої висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні ним за попередньою змовою злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідив і перевірив під час розгляду справи та дав їм належну оцінку. Зокрема, суд виходив з показань засудженого у цій же справі ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 Сам засуджений ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні винним себе визнав та підтвердив обставини вчинення злочину, як вони викладені у вироку.

Засуджений ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі просить зазначеним та іншим доказам дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто змінити судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, перекваліфікувати його дії на більш м’який закон, за яким призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Однак, відповідно до ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати чи змінити судові рішення лише в разі істотного порушення судами першої і апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону, неправильного застосування ними кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість зміни судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 на неправильне зарахування судом в строк відбуття ним покарання строку тримання його під вартою до винесення вироку.

Із справи убачається, що ОСОБА_4 у даній справі був затриманий в порядку ст. 115 КПК України 14 жовтня 2009 року, цього ж дня йому була вручена копія постанови про порушення кримінальної справи і він був допитаний як підозрюваний. Постановою судді від 15 жовтня 2009 року термін його затримання продовжено до десяти діб, а постановою судді від 22 жовтня 2009 року йому було обрано запобіжний захід – взяття під варту (т. 1 а. с. 98 – 100, 106 – 108, 113, 158 – 159).

Згідно з постановою судді Виноградівського районного суду від 30 вересня 2009 року ОСОБА_4 був підданий адміністративному стягненню у вигляді арешту на строк 15 діб за ст. 185 КУпАП за злісну непокору законному розпорядженню працівників міліції. ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді вину свою у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, і постанову судді в порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП, до апеляційного суду не оскаржив (т. 1 а. с. 33).

За таких умов районний суд правильно зарахував засудженому ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою до винесення вироку з 14 жовтня 2009 року.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом. При призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи. Підстав для перекваліфікації його дій на ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а також для пом’якшення йому покарання, як про це він просить у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 розділу ХІІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року і ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 відмовити .