Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 30 листопада 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 3 місяці 3 дні арешту кожного.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові витрати за проведення трасологічної експертизи в сумі 811,28 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2010 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 засуджено за те, що вони, за попередньою змовою, 24 липня 2009 року близько 21 год., прибули до станції Хлібодарівка Волноваського району Донецької області, де шляхом вільного доступу з платформ та вагонів потягів таємно викрали запчастини, завдавши Укрзалізниці шкоду на суму 5641,79 грн.

7 серпня та 26 серпня 2009 року вказані особи за попередньою змовою, повторно, шляхом вільного доступу з платформ потягу, який був розташований на залізничній колії станції Розовка Волноваського району, заволоділи запчастинами, завдавши Укрзалізниці шкоду на суму 5861,60 грн. та 2857,53 грн.

У касаційному поданні прокурор вказує на м’якість призначеного засудженим покарання, а також порушення вимог ст. 93 КПК України. За змістом подання просить судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Однак, фактично цих вимог закону не враховано судом при призначенні засудженим покарання.

Із вироку вбачається, що суд, при призначенні покарання врахував, що засуджені визнали свою вину, щиро розкаялися у вчиненому, мають позитивні характеристики, ОСОБА_5 є інвалідом другої групи, на утриманні якого знаходиться батько ІНФОРМАЦІЯ_4, а на утриманні ОСОБА_6 неповнолітня дитина.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинено злочин середньої тяжкості, жоден із засуджених не працював, а існували вони за кошти, отриманні злочинним шляхом.

Крім того, злочинні дії засуджених були пов’язані з відкрученням болтів, металевих пружин платформ та вагонів потягів, що в подальшому, могло привести до аварій на залізниці.

За таких обставин висновок суду про можливість застосування до засуджених найм’якішого з усіх видів передбаченого санкцією статті, за якою їх засуджено, покарання, не можна визнати переконливим.

Крім того, стягуючи із засуджених судові витрати в солідарному порядку, судом порушено вимоги ст. 93 КПК України, зі змісту якої вбачається, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Апеляційний суд Донецької області не звернув уваги на вказані порушення закону і залишив рішення місцевого суду без зміни.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами касаційного подання про безпідставність обрання засудженим покарання у виді арешту і вважає, що таке покарання не сприятиме його меті – виправленню та запобіганню вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами, а тому є явно несправедливим унаслідок м’якості.

У зв’язку з наведеним вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, ч.1 ст. 2 Розділу ХIII Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 30 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.