Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 19 лютого 2010 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 19 лютого 2010 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст. 96 КК України суд застосував до ОСОБА_5 примусове лікування від алкоголізму.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_6 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, 7 грудня 2009 року у вечірній час під час сварки після розпиття спиртних напоїв, за наведених у вироку обставин, на ґрунті неприязних стосунків вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, завдавши йому не менше ніж 25 ударів металевою кочергою та металевою мискою в область голови, шиї та тулубу. Смерть ОСОБА_7 настала від тяжкої сукупної травми тіла, яка супроводжувалася відкритим переломом лівої плечової кістки, двосторонніми множинними переломами ребер, крововиливами в оболонки мозку та м'які покриви голови, великими гематомами всього тіла та ускладнилася децентралізацією кровообігу, набряком головного мозку.

Крім цього, 20 січня 2010 року приблизно о 20 годині ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення до будинку АДРЕСА_2 вчинив таємне викрадення бензопили, вартістю 714 гривень, яка належала потерпілому ОСОБА_8

У касаційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити, виключивши з нього рішення про застосування до засудженого ОСОБА_5 примусового лікування від алкоголізму, оскільки це не відповідає положенням, передбаченим ст. 96 КК України .

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що між ним та потерпілим мала місце обопільна бійка, але він не спричиняв ОСОБА_7 такої кількості ударів, зокрема, металевою мискою та не мав умислу на вбивство останнього.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого під час явки з повинною, на допитах, а також при відтворенні обстановки й обставин події, у тому числі в присутності захисника та понятих на стадії досудового слідства, а також в суді, у яких він підтверджував факт побиття ним ОСОБА_7, у тому числі і металевою кочергою та те, що вночі наступного дня він особисто закопав труп потерпілого у дворі свого будинку; показаннях потерпілої ОСОБА_6 про те, що останній раз вона бачила сина – ОСОБА_7 6 грудня 2009 року. При цьому ніяких тілесних ушкоджень у нього не було, у тому числі, і переломів ребер; показаннях свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були безпосередніми свідками подій та стверджували, що смерть потерпілого ОСОБА_7 настала саме внаслідок дій ОСОБА_5, який у їх присутності завдав потерпілому чисельні удари металевою кочергою та металевою мискою у різні частини тіла, у тому числі в область голови, шиї та тулубу; показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 їм стало відомо про вчинення ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_7; даних протоколу огляду місця події про обставини, час та місце виявлення трупу ОСОБА_7, а також про виявлення та вилучення двох металевих кочерг та алюмінієвої миски; даних судово-імунологічної експертизи про те, що на мисці виявлені сліди крові, походження якої від потерпілого не виключається; даних протоколів відтворення обстановки й обставин події за участю ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, за яких обставин, де й коли було вбито ОСОБА_7 та захований його труп; даних висновків судово-медичних експертиз про кількість, характер, локалізацію та механізм утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, причини його смерті та знаряддя злочину, а також про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказували свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при відтворенні обстановки й обставин події.

Будь-яких даних, які б свідчили, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дають неправдиві показання та обмовляють засудженого, у матеріалах справи немає.

На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно й всебічно перевірялися у судовому засіданні, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним в умисному вбивстві ОСОБА_7 з особливою жорстокістю.

Щодо наявності в діях засудженого умислу на вбивство та особливої жорстокості, то цей висновок суду також ґрунтується на оцінці сукупності наявних у матеріалах справи доказах, є належно мотивованим і з ним колегія суддів погоджується.

Отже, суд належно оцінив сукупність наявних у матеріалах справи доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Підстав для скасування вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, яка призвела до необґрунтованого засудження ОСОБА_5 за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів, не вбачає.

Що стосується висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, то цей висновок суду є обґрунтованим та ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, як і правильність кваліфікації цих дій за ч. 3 ст. 185 КК України.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимими зібрані у справі докази. Не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Обґрунтованим є і висновок суду стосовно обрання виду й міри покарання засудженому.

Разом із цим, доводи прокурора про необґрунтоване застосування до засудженого примусового лікування від алкоголізму є слушними.

Згідно з вимогами ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосовано судом лише до тих осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (v0007700-05) алкоголізм не відноситься до хвороб, які становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, оскільки є соціальною хворобою. Дана обставина не була врахована судом при постановленні вироку, що призвело до неправильного застосування судом кримінального закону.

У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні шляхом виключення з нього рішення про застосування до засудженого примусового лікування від алкоголізму.

На підставі викладеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України № 2453 від 7 липня 2010 року "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и.

Виключити з вироку рішення суду про застосування до ОСОБА_5 на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

У решті вирок залишити без зміни.