Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого, останнього разу

23.10.2008 року за ч. 1 ст. 122 КК

України до позбавлення волі на строк

чотири роки і шість місяців зі звільненням від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком

три роки;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання шляхом часткового складання призначених покарань за попереднім вироком від 23 жовтня 2008 року остаточно визначено ОСОБА_5 покарання – позбавлення волі на строк чотири роки.

Цим судом також було засуджено ОСОБА_6 вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання щодо нього не внесено.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 15 жовтня 2009 року та 16 жовтня 2009 року перебуваючи на території майданчика АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_6, вчинив крадіжку майна на загальну суму 301 грн., яке належало ОСОБА_8

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що суд у порушення ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначив ОСОБА_5 покарання менше ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Призначаючи засудженому покарання, суд допустив істотне порушення норм кримінального права, що відповідно до ст. 398 КПК України, є підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з вироком Піщанського районного суду від 27 січня 2010 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки за злочин, який він вчинив у період іспитового строку. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання суд частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком і визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Разом з тим, відповідно до ст. 71 КК України та роз’яснень, що містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року (v0018700-04) , № 8 від 12 червня 2009 року (v0008700-09) ) "Про практику призначення судами кримінального покарання", невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК).

Як убачається з матеріалів справи, Піщанським районним судом від 23 жовтня 2008 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Таким чином, у порушення вимог ч. 4 ст. 71 КК України, місцевий суд призначив ОСОБА_5 остаточне покарання менше, ніж невідбута частина покарання, призначеного за попереднім вироком від 23 жовтня 2008 року, яка складала чотири роки і шість місяців позбавлення волі.

Крім того, згідно зі ст. 318 КПК України по закінченню судового слідства суд переходить до судових дебатів, які полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.

Як убачається з протоколу судового засідання, після закінчення судового слідства суд перейшов до судових дебатів, у яких надав слово для промови прокурору, захиснику підсудного ОСОБА_5 та підсудному ОСОБА_6, проте підсудному ОСОБА_5 права на виступ у судових дебетах не надав, чим істотно порушив права підсудного на захист.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом було порушено права ОСОБА_5 на захист, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону й тягне безумовне скасування вироку.

За таких обставин, у зв’язку з цим вирок місцевого суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IY від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів, -

касаційне подання першого заступника прокурора, Вінницької області задовольнити.

Вирок Піщанського районного суду Вінницької області від 27 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.