Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 9 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.1 ст. 125 КК України до громадських робіт строком 100 годин, відповідно до п.1, ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строку давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 – 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду від 22 червня 2010 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним і засуджено, за те, що він, 23 липня 2007 року, знаходячись у дворі АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, долонею руки наніс удари в область голови та обличчя ОСОБА_8, 1999 року народження, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоровя.

У касаційній скарзі, як видно з її змісту, адвокат ОСОБА_5 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, однобічністю і неповнотою судового слідства та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження у справі закрити за відсутністю скарги приватного обвинувачення. Посилається на те, що представником потерпілого ОСОБА_7 не надано суду жодного документу, яким би підтверджувалось, що вона є опікуном чи піклувальником ОСОБА_8. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не зазначені підстави через які доводи апеляції визнані необґрунтовані. Зазначає, що судом не дана оцінка і не спростовані доводи захисника про те, що тілесні ушкодження на лівому плечі потерпілого та на обличчі могли виникнути внаслідок утримання потерпілого, коли він виривався, тобто були заподіяні через необережність.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 27 КПК України, справи про злочини, передбачені статтею 125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Як вбачається із матеріалів справи постановою суду від 22 жовтня 2007 року ОСОБА_7 визнана потерпілою та цивільним позивачем (а.с.1).

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (v0013700-04) , та згідно з п.10 ст. 32 КПК України, законними представниками неповнолітніх потерпілих можуть бути лише батьки, опікуни і піклувальники.

Як видно із справи, відповідних документів, якими б підтверджувались родинні стосунки ОСОБА_7 з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_8, у справі не має, і у зазначеній постанові від 22.10.2007р. суд не навів відповідних мотивів, з яких підстав визнав ОСОБА_7 потерпілою і цивільним позивачем.

Крім того, в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 ставив питання про те, що представником потерпілого ОСОБА_7 не надано суду жодного документу, яким би підтверджувалося, що вона є опікуном чи піклувальником ОСОБА_8, і, що вона могла звертатися до суду із скаргою в інтересах потерпілого (а.с.230).

Як видно із ухвали апеляційного суду, зміст її мотивувальної частини не відповідає вимогам ст. 377 КПК України з таких підстав.

Відповідно до цієї статті, в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляція визнана необґрунтованою. Також повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь.

Однак, апеляційний суд перевіряючи справу, не звернув уваги на зазначені порушення суду першої інстанції і залишив вирок без зміни, не навівши переконливих мотивів щодо доводів адвоката ОСОБА_5 в частині відсутності документів, якими б підтверджувалося, що ОСОБА_7 є опікуном чи піклувальником ОСОБА_8 і має право брати участь у справі в інтересах потерпілого.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи, апеляційному суду необхідно ретельно перевірити доводи апеляції адвоката ОСОБА_5, дати на них вичерпну відповідь, і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.