Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

скаржника ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Центрального районного суду м.Сімферополя від 15 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року,

постановою прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2009 року була закрита кримінальна справа, порушена за фактом підробки протоколу зборів учасників ТОВ "Міг" від 17 квітня 2007 року і за фактом придбання прав на майно ТОВ "Міг" шляхом обману, вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України.

Постановою Центрального районного суду м.Сімферополя від 15 травня 2009 року було відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора про закриття кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року цю постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність судових рішень, оскільки обставини справи не перевірені в повному обсязі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. З цих підстав просить судові рішення за його заявою скасувати, матеріали справи направити на судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_4, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати постанову Центрального районного суду м.Сімферополя від 15 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року, а справу направити на новий судовий розгляд, прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що касаційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково і скасувати ухвалені у справі судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 236-6 КПК України, під час розгляду скарги на постанову про закриття справи суд повинен перевірити виконання органом дізнання, слідчим, прокурором вимог ст.ст. 213, 214 КПК України щодо підстав і порядку закриття справи, згідно з якими прийняття рішення про закриття справи можливе лише після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи і оцінки зібраних та перевірених доказів у їх сукупності.

Під час розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову про закриття справи суд, у порушення вимог ст. 236-6 КПК України, не перевірив виконання прокурором цих вимог закону і постановив рішення без ретельного вивчення матеріалів кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_4, не навів належних мотивів на обґрунтування своїх висновків і не вказав, які матеріали досліджував, які дані встановив, які обставини цими даними спростовуються або підтверджуються, які саме встановлені судом факти чи обставини покладені в основу прийнятого за скаргою рішення.

Суд у мотивувальній частині постанови виклав лише зміст скарги ОСОБА_4, зміст постанови прокурора про закриття справи, а на обґрунтування свого висновку про відмову у задоволенні скарги наводить аналогічні за текстом, що й у скарзі ОСОБА_4, обставини і формулює висновок про те, що постанова прокурора відділу прокуратури АР Крим від 7 лютого 2008 року ухвалена відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) і підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 належно не мотивована, а тому є незаконною і необґрунтованою.

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінально-процесуального закону лишились поза увагою суду апеляційної інстанції, а доводи апеляції ОСОБА_4 не були спростовані. Вважаючи рішення місцевого суду про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 законним, апеляційний суд припустився аналогічної помилки і послався на ті ж обставини, що і місцевий суд.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому постанову Центрального районного суду м.Сімферополя від 15 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року за скаргою ОСОБА_4 слід скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м.Сімферополя від 15 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2009 року за скаргою ОСОБА_4 скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд.