5-3978к10 Про умисне вбивство з особливою жорстокістю, скоєне за попередньою змовою групою осіб із хуліганських спонукань - 18.01.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням і доповненням до нього прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, касаційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_8, захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2010 року,

зазначеним вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця та мешканця м. Харкова, в силу ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі;

- за ст. 304 КК України ( в ред. від 05.04.2001 року) на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та мешканця м. Харкова, раніше не судимого,

- за ч.2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі;

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянку України, уродженку і мешканку м. Харкова, ученицю середньої школи № 151 м. Харкова, раніше не судиму,

- за ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_5 11621 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 250000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Також із засуджених стягнуто з кожного по 634 грн.13 коп. судових витрат за проведення експертиз на користь держави та по 1114 грн. 99 коп. судових витрат за проведення експертиз на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області.

За вироком суду ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

27 квітня 2008 року приблизно з 14 год. до 18 год. ОСОБА_7 та неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по вул. Плеханівській у м.Харкові вживали спиртні напої, відмічаючи свято Пасхи. Будучи в стані алкогольного сп’яніння, вони, використовуючи малозначний привід, а саме те, що між ОСОБА_8 і ОСОБА_6, які були у близьких стосунках, виник конфлікт, як вони вважали, з вини їх спільного знайомого ОСОБА_5, вирішили з’ясувати з ОСОБА_5 стосунки, для чого близько 19 год. прийшли до нього додому в квартиру АДРЕСА_1, де ОСОБА_7 та ОСОБА_6 завдали потерпілому декілька ударів руками й ногами в різні частини тіла, заподіявши фізичного болю.

У процесі цих дій у ОСОБА_5 випав мобільний телефон "Нокіа-6230і" з карткою, вартістю на загальну суму 623 грн. 13 коп., і ОСОБА_7, реалізуючи свій раптово виниклий умисел на відкрите заволодіння чужим майном, у присутності ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 підняв телефон з підлоги й поклав до своєї кишені, а в подальшому розпорядився цим майном за власним розсудом, продавши його.

Після побиття ОСОБА_5 в квартирі ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 ввели його в оману, заявивши, що бажають примиритися з ним, і запропонували спільну прогулянку. Для цього вони разом вийшли з квартири й пішли до галявини, розташованій у лісопосадці біля пров. Корсиківському, 67 у м. Харкові. Однак по дорозі ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 домовилися з хуліганських мотивів застосувати до ОСОБА_5 фізичне насильство, принизити його честь і гідність, зістригти його волосся, для чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зайшли до місця проживання ОСОБА_7 в кімнату АДРЕСА_2 звідки взяли металеві ножиці, а ОСОБА_8 у цей час відволікала увагу ОСОБА_5

По прибуттю на галявину, впевнившись, що на ній немає сторонніх осіб, у ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_5

Реалізуючи цей умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб з малозначного приводу, а саме з огляду на конфлікт, виниклий між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 із-за повідомлення ОСОБА_5 останній даних щодо віку ОСОБА_6, тобто із хуліганських мотивів, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в період з 21 год. до 23 год. 27 квітня 2008 року грубо порушили громадський порядок, проявили явну неповагу до суспільства та, діючи з особливою жорстокістю, бажаючи спричинити потерпілому особливі мучення і страждання, збили ОСОБА_5 з ніг і протягом тривалого часу разом і по-черзі наносили йому численні удари руками й взутими ногами по голові, тулубу і кінцівкам, у тому числі в життєво-важливі органи. При цьому, діючи з метою заподіяння потерпілому моральних та особливих фізичних страждань, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 роздягли ОСОБА_5 догола, його одяг спалили, ножицями зрізали ОСОБА_5 волосся на голові і спричинили колото-різані пошкодження голови ( в області очей) і тіла ( в області статевого органу), а також невстановленим предметом, схожим на палку з колючими властивостями травмуючої поверхні, завдали колоте пошкодження в області анального отвору.

У результаті цих дій засуджених ОСОБА_5 було заподіяно множинні тілесні ушкодження, та він помер на місці події від тяжкої закритої тупої травми голови з крововиливами під оболонки головного мозку.

Окрім того, ОСОБА_7 засуджено за те, що він, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3., і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, 27 квітня 2008 року в період з 21 год. до 23 год. у лісопосадці за вище вказаною адресою, діючи з метою викликати у неповнолітніх бажання взяти участь у здійсненні задуманого ними злочину щодо ОСОБА_5, своїм особистим прикладом побиття ОСОБА_5 і знущання над ним демонстрував перспективність їх дій, чим втягнув ОСОБА_8 і ОСОБА_6 в злочинну діяльність, учинивши разом з ними за попередньою змовою умисне вбивство ОСОБА_5 з особливою жорстокістю із хуліганських спонукань.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що суд призначив засудженим покарання, яке внаслідок м’якості не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про особу засуджених, які вину не визнали, давали неправдиві показання в суді, а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 раніше притягалися до кримінальної відповідальності. Окрім того, прокурор вважає безпідставним засудження ОСОБА_7 за ст. 304 КК України, оскільки за обставинами справи не встановлено його умислу на втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 . висловлює прохання про скасування вироку щодо всіх засуджених і направлення справи на новий судовий розгляд з мотивів призначення їм надмірно м’якого покарання. Посилається на те, що судом при призначенні засудженим покарання не було достатньо враховано конкретні обставини справи, те, що вони діяли з хуліганських мотивів, групою осіб і з особливою жорстокістю.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України, оскільки він громадський порядок не порушував, хуліганського мотиву не мав, у попередню змову з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на позбавлення життя ОСОБА_5 не вступав, ніяких дій, які б викликали у ОСОБА_5 особливі мучення, не вчиняв, а в учиненні цих дій його обмовили ОСОБА_8 і ОСОБА_6 Зазначає, що побиття ОСОБА_5 він учинив із неприязних стосунків, а тому його дії підлягали кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України.

Також вважає, що суд помилково визнав його винним у відкритому викраденні мобільного телефону ОСОБА_5, оскільки телефон він забрав собі в момент, коли цього ніхто не бачив, а тому його дії в цій частині підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України.

Не погоджується ОСОБА_7 і з засудженням за ст. 304 КК України, посилаючись на те, що він з достовірністю не знав про неповнолітній вік ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та не втягував їх у злочинну діяльність, оскільки ті діяли щодо ОСОБА_5 самостійно зі своїх власних мотивів.

Просить вирок в частині його засудження за ст. 304 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити; з кваліфікації його дій виключити як зайві п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України; а його дії перекваліфікувати з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України та з ч. 1 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши покарання за ці злочини в мінімальній межі санкцій закону та із застосуванням за ст. 70 КК України принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Захисник ОСОБА_10 у касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_7 ., вказує на те, що суд при постановленні вироку допустив, на його думку, істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та призначив ОСОБА_7 покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого і даним про особу засудженого. Зазначає, що судом не було встановлено мотиву, яким керувався кожний із засуджених при вчиненні злочину, не розмежовані дії засуджених та не з’ясовано ставлення кожного з них до настання смерті ОСОБА_5 Надаючи свою оцінку доказам, вказує, що по справі не доведено спрямованості умислу ОСОБА_7 на вбивство ОСОБА_5, наявності попередньої змови на це з іншими засудженими і здійснення ОСОБА_7 щодо потерпілого дій з особливою жорстокістю. Стверджує, що ОСОБА_7 не застосовував насильства до ОСОБА_5 при заволодінні його мобільним телефоном і зробив це таємно. Також вказує, що суд дав невірну оцінку доказам і безпідставно засудив ОСОБА_7 за ст. 304 КК України. Висловлює у скарзі прохання, аналогічне викладеному в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_7

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України і призначити за цим законом більш м’яке покарання, а також скасувати вирок в частині стягнення на користь потерпілої 250000 грн. моральної шкоди.

Своє прохання мотивує тим, що по справі не доведено перебування його в стані алкогольного сп’яніння, спрямованості його умислу на вбивство ОСОБА_5 з хуліганських мотивів і з особливою жорстокістю та наявності попередньої змови на це з іншими засудженими.

Вказує, що по справі не встановлено точного часу, мотивів злочину, ролі кожного із засуджених в його вчиненні; неправильно визначено знаряддя злочину та дана неправильна оцінка висновкам судово-медичних експертиз ОСОБА_5 та показанням експертів.

Стверджує, що на досудовому слідстві були істотно порушені норми кримінально-процесуального закону і його право на захист тим, що первинні показання він як неповнолітній давав, не будучи забезпечений захисником, та у відсутності родичів і педагога.

Окрім того, зазначає, що до нього застосовувались недозволені методи слідства.

Вказує, що суд призначив йому надмірно суворе покарання, не врахувавши ряд пом’якшуючих покарання обставин: вчинення злочину в неповнолітньому віці, щире каяття, виклик ним потерпілому швидкої медичної допомоги, втрату батька та наявність на утриманні матері, а також намагання частково відшкодувати потерпілій завдану матеріальну шкоду, від отримання якої та відмовилась.

Засуджена ОСОБА_8 в касаційній скарзі і доповненнях до неї посилається на те, що вона умислу на вбивство ОСОБА_5 не мала, в змову на це ні з ким не вступала, завдала потерпілому лише 3-5 ударів по сідницям, від яких не могла настати його смерть, і ці дії як неповнолітня вчиняла під примусом ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а не з хуліганських мотивів.

Вказує, що вона була лише підбурювачем до вчинення щодо ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а тому її дії належало кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 121 КК України.

Зазначає, що по справі не доведено розмір заподіяної потерпілій матеріальної і моральної шкоди та їй – ОСОБА_8 судом призначено покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про її особу.

З огляду на це, просить вирок щодо неї змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 121 КК України, призначивши за цим законом, з урахуванням пом’якшуючих обставин, мінімальне покарання, та скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 2 п. п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 121 КК України та при призначенні покарання за цей злочин застосувати ст.ст. 69, 102 КК України, а також виключити з вироку як недоведене обвинувачення в тому, що ОСОБА_8 брала участь у завданні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень в області очей, статевого органу та анального отвору.

Окрім того, просить вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Також вважає, що за вимогами ст. 28 КПК України потерпіла ОСОБА_5 вправі була заявити цивільний позов тільки в частині відшкодування матеріальної шкоди.

На касаційне подання прокурора надійшло заперечення засудженої ОСОБА_8

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання з внесеними до нього доповненнями, думку прокурора про безпідставність касаційних скарг, поданих в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, та можливість часткового задоволення касаційних скарг, поданих в інтересах ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілої ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, захисника ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, а касаційне подання прокурора, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 слід задовольнити частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому заволодінні мобільним телефоном ОСОБА_5., а також винуватості ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб з хуліганських мотивів і з особливою жорстокістю умисного вбивства ОСОБА_5. за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, ретельно перевірених у судовому засіданні, належно оцінених судом і детально наведених у вироку.

Так, із матеріалів справи видно і про це зазначено у вироку, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, будучи неодноразово допитаними під час досудового слідства за участю своїх захисників, в тому числі на очних ставках і при відтворенні обстановки та обставин події, а також під час судового розгляду справи, даючи показання про обставини вчинення злочинів, визнавали, що під час спільного вживання спиртних напоїв, використовуючи такий привід як виникнення між ОСОБА_6 і ОСОБА_8, які перебували в близьких стосунках, конфлікту начебто з вини ОСОБА_5., який раніше повідомляв ОСОБА_8 неправдиві дані щодо віку ОСОБА_6, вирішили розібратися з ОСОБА_5., з чим погодився і ОСОБА_7, для чого вони втрьох пішли до ОСОБА_5. додому, де ОСОБА_7 та ОСОБА_6 побили його, спричинивши фізичного болю, а ОСОБА_7 у присутності інших осіб відкрито забрав собі мобільний телефон ОСОБА_5., у подальшому продавши його своєму сусіду ОСОБА_12.

Також зі змісту показань ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 видно, що вони не заперечували тих обставин, що після побиття ОСОБА_5. в квартирі, вони з мотивів поглумитися над ним вирішили привести його на галявину в лісопосадку, для чого ввели його в оману щодо вживання там спиртного для примирення з ним, а після залишення квартири повернулися туди без ОСОБА_5. для з’ясування, чи не залишив він там будь-якої записки, якої не знайшли, а потім по дорозі на галявину заходили до місця проживання ОСОБА_7, де взяли ножиці для того, щоб зрізати ОСОБА_5. волосся на голові. Далі, як вказували ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на галявині вони по-черзі і разом протягом двох годин зі значною силою били ОСОБА_5. руками, ногами по голові і тулубу, не зважаючи на його крики і прохання припинити ці дії, а також не заперечували того, що ОСОБА_5 був примусово роздягнутий догола, його речі спалені на двох вогнищах, йому зрізали на голові волосся, ножицями намагалися виколупати очі та завдали пошкоджень в області статевого органу, припинивши свої дії, коли ОСОБА_5 перестав подавати ознаки життя.

При цьому ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, кожний по-своєму викладаючи обставини події з позиції свого захисту і заперечуючи свою участь у завданні ОСОБА_5. на галявині пошкоджень в області очей, статевого органу та анального отвору, у той же час визнавали своє перебування на галявині весь час знущання над ОСОБА_5. та спільне завдання йому ударів руками й ногами у голову зі значною силою та, уточнюючи й доповнюючи свої показання, викривали один одного у вчиненні щодо ОСОБА_5. всього обсягу дій, встановлених судом, в тому числі й тих, участь в яких кожний з них заперечував.

Також, даючи показання, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначали такі деталі події злочину, які не могли бути відомі органам досудового слідства, але при подальшій перевірці знайшли своє повне підтвердження, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними в тій частині, в якій вони відповідали іншим дослідженим по справі доказам.

Зокрема, факт відкритого викрадення ОСОБА_7 мобільного телефону ОСОБА_5. підтверджений, крім показань ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про те, що ці дії були вчинені в їх присутності і присутності ОСОБА_5. в його квартирі, також показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_13 про наявність у ОСОБА_5. мобільного телефону, який зник; свідка ОСОБА_12 про продаж йому ОСОБА_7 мобільного телефону, який він видав працівникам міліції; даними впізнання цього телефону потерпілою та свідком ОСОБА_13 як належного ОСОБА_5.; даними протоколу огляду місця події – квартири ОСОБА_5., за якими з місць, де за показаннями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували вони та потерпілий в момент викрадення телефону, ОСОБА_7 та їм можна було бачити дії одне одного. Сам ОСОБА_7 також не заперечував, що під час побиття ОСОБА_5. в квартирі у того випав мобільний телефон, який ОСОБА_6 підняв і жбурнув на підлогу, звідки він – ОСОБА_7 взяв його і поклав у кишеню, тобто він визнавав, що ці дії були вчинені ним відкрито.

Давши належну оцінку цим доказам, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 186 КК України, й підстав для перекваліфікації цих дій на ч. 1 ст. 185 КК України немає.

Також винуватість ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні за попередньою змовою з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю умисного вбивства ОСОБА_5. на галявині у лісопосадці підтверджена й іншими доказами.

Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтверджено, що у вечір загибелі ОСОБА_5. вони в період з 19 год. до 23 год. неодноразово вели телефонні розмови з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які повідомляли їм, що з незначного приводу мають намір провчити ОСОБА_5., потім - що б’ють його зі значною силою, а далі ОСОБА_6 в розмові визнав, що вони вбили його.

Співставленням показань ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо часу, обставин й характеру їх розмов із зазначеними свідками, місця їх знаходження в процесі вчинення дій щодо ОСОБА_5. та після його вбивства з показаннями свідків і даними роздруківок з’єднань їх мобільних телефонів та дислокації базових станцій оператора "Лайф" суд обґрунтовано визначив місце, час і тривалість дій засуджених щодо ОСОБА_5., час настання його смерті та послідовність залишення засудженими місця події.

Окрім того, судом на підставі оцінки цих доказів обґрунтовано визнано достовірними показання засуджених, дані ними під час досудового слідства щодо обставин розвитку подій.

Підстав вважати неточним встановлений судом час вчинення злочину, як про це зазначає в касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, немає.

Винуватість ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку злочину об’єктивно підтверджена й такими доказами, викладеними у вироку, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що засуджені і ОСОБА_5 були знайомі, захоплювались важкою рок-музикою, сатанізмом, ОСОБА_6 мав схильність до агресії, неодноразово висловлював наміри зістригти з когось волосся; показаннями свідка ОСОБА_20 про виявлення нею на галявині тіла оголеного чоловіка зі слідами насильницької смерті; даними протоколу огляду квартири ОСОБА_5 про порушення в ній обстановки та даними протоколів огляду місця події – галявини з виявленням на ній оголеного трупа ОСОБА_5., ножиць та двох вогнищ із залишками спаленого одягу й волосся; даними протоколів впізнання ножиць ОСОБА_7 та його матір’ю як тих, що були взяті з їх дому й використані щодо ОСОБА_5.; впізнання ОСОБА_5 виявлених залишків одягу як належного її загиблому сину; висновком експертного дослідження волосся, за яким волосся, вилучене з голови трупа, ножиць і вогнищ, є ідентичним і належить загиблому ОСОБА_5., при цьому частина волосся зрізана наданими на дослідження ножицями, а частина – вирвана зі значною силою; даними судово-медичного дослідження ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про виявлення у них пошкоджень рук, які вони, за їх визнанням, отримали при побитті ОСОБА_5. від ударів об його зуби та голову; даними протоколів огляду й вилучення одягу та взуття ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх експертного дослідження, за якими на одязі і взутті ОСОБА_7 та взутті ОСОБА_6 виявлено сліди крові ОСОБА_5., а на одязі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 таких слідів не виявлено внаслідок прання ними одежі; даними судово-імунологічної, медико-криміналістичних експертиз, за якими на тілі ОСОБА_5. виявлено слід підошви взуття, належного ОСОБА_7, та встановлено, що виявлені у ОСОБА_5. численні тілесні пошкодження могли виникнути за обставин, зазначених засудженими на досудовому слідстві, в тому числі від дії ножиць та взутих ніг, а також і взуття ОСОБА_6, яке мало металеві носки; даними висновків експертиз волокнистих матеріалів, за якими в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було виявлено волокна трусів ОСОБА_5., частину яких вилучено у вогнищі.

По справі проведено декілька судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_5., в тому числі й повторна комісійна експертиза, допитано експерта ОСОБА_21, і цим доказам суд дав у вироку належну оцінку, обґрунтовано визнавши достовірними висновки експертиз, за якими смерть ОСОБА_5. настала на місці події – галявині від тяжкої черепно-мозкової травми з крововиливами в м’які тканини, під оболонки та в шлуночки мозку, яка виникла від совокупної множинної дії тупих твердих предметів – рук і взутих ніг, тобто від дії всіх трьох засуджених, які на досудовому слідстві не заперечували своєї участі у побитті ОСОБА_5. ногами по голові тривалий час і зі значною силою. Окрім того, у ОСОБА_5. виявлено й інші численні тілесні ушкодження в області голови, тулуба, кінцівок – крововиливи, садна, травматичне видалення 4-х зубів, перелом виличної кістки, рани в області голови й очей, статевого органу та в області анального отвору тощо, які могли виникнути протягом 1-2 годин до настання смерті і в агональний період від неодноразової дії зі значною силою рук та взутих ніг, а рани в області очей, що свідчили про їх виколупування, та статевого органу – від дії ножиць, вилучених з місця події, а колота рана в області анального отвору – від дії невстановленого предмета по типу палки з гострим кінцем.

Ці висновки експертиз відповідають показанням засуджених, даних ними на досудовому слідстві, та узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.

Тому немає підстав вважати, що зазначені висновки експертиз є недостовірними, а суд дав їм невірну оцінку, дійшовши неправильного висновку щодо знаряддя злочину, яким було заподіяно пошкодження в області очей ОСОБА_5., як про це зазначено в касаційній скарзі ОСОБА_6

Та обставина, що по справі не виявлено знаряддя, яким ОСОБА_5. завдано пошкодження в області анального отвору, не впливає на правильність встановлення судом фактичних обставин справи.

Виходячи із мотивів дій ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які, будучи у стані алкогольного сп’яніння, використали для розправи з ОСОБА_5. незначний привід, а також ураховуючи характер їх спільних і узгоджених дій, за якими вони, діючи з хуліганських мотивів, тривалий час – протягом двох годин зі значною силою завдавали численні удари лежачому ОСОБА_5. руками й ногами, в тому числі в життєво-важливий орган – голову, а також глумилися над ним, оголюючи його, зрізуючи йому волосся з голови та завдаючи ран ножицями в області очей та статевого органу, не зважаючи на відсутність опору з його боку і крики з проханнями припинити ці дії, суд правильно визнав, що ці особи були за попередньою змовою співвиконавцями умисного вбивства з хуліганських мотивів ОСОБА_5. і при цьому вони діяли з особливою жорстокістю, оскільки завідомо для себе завдавали потерпілому особливі страждання, наносячи йому велику кількість тілесних ушкоджень.

За цими ознаками суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України.

Доводи засуджених та їх захисників у касаційних скаргах про неповноту і неправильність досудового слідства і судового розгляду справи, неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, невірну оцінку судом доказів і неправильну кваліфікацію їх дій, з посиланням на те, що ОСОБА_6 не перебував у стані алкогольного сп’яніння, всі засуджені не мали умислу на вбивство ОСОБА_5., не вступали в попередню змову на це, діяли щодо потерпілого з особистих неприязних стосунків, а не з хуліганських мотивів, ОСОБА_8 діяла під примусом інших засуджених і не завдавала потерпілому ударів у голову, від яких настала його смерть, та кожний із засуджених не бачив, хто з них, чим і за яких обставин спричинив ОСОБА_5. рани в області очей, статевого органу та анального отвору, та в цьому вони обмовили себе та один одного під час досудового слідства, є безпідставними і такими, що повністю спростовані наведеними у вироку доказами, яким суд у сукупності дав належну оцінку.

Твердження ОСОБА_6 в касаційній скарзі про те, що до нього на досудовому слідстві застосовувались недозволені методи слідства та було допущено порушення його права на захист, нічим не підтверджені. Це твердження засудженого, як і аналогічні твердження інших засуджених, висловлені ними в судовому засіданні, ретельно перевірялися як прокурором Харківської області, так і судом, і свого підтвердження не знайшли. Більш того, ці твердження спростовані дослідженими судом і наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши, що ця версія висунута ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за фактично скоєне.

Також з матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 роз’яснювались його процесуальні права, він був своєчасно забезпечений обраним ним захисником як на досудовому слідстві, так і в суді, допити ОСОБА_6 як неповнолітнього проводились з участю захисника та законного представника – ОСОБА_22 У той же час відповідно до вимог ст.ст. 168, 307 КПК України при допитах не була необхідною участь педагога, оскільки як на час вчинення злочину, так і на час допитів ОСОБА_6 було 17 років, що не потребувало участі в допитах педагога.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку і перекваліфікації дій ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, а дій ОСОБА_8 – з ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 121 КК України, як про це порушено питання в касаційних скаргах засуджених та їх захисників.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими касаційне подання прокурора та касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 в частині безпідставності засудження ОСОБА_7 за ст. 304 КК України (2001 року) за втягнення неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в злочинну діяльність.

Так, з матеріалів справи видно, що суд установив наявність попередньої змови ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_5., і ініціаторами цього виступили саме неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які й визначили привід для цих дій, шукали ОСОБА_5., пішли до нього, щоб з ним розібратися, і до них приєднався ОСОБА_7

Зазначаючи, що ОСОБА_7 втягнув неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у злочинну діяльність, суд у вироку не визначив, чи мав місце вплив ОСОБА_7 на неповнолітніх, в якій формі, яким конкретно способом, і чи викликав він у них бажання вчинити протиправні дії, та не навів достовірних доказів на підтвердження наявності такого впливу і умислу ОСОБА_7 на втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Наведені судом у вироку дані, як правильно зазначено в касаційному поданні, є неконкретними і не можуть свідчити про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 304 КК України (2001 року).

Окрім того, само по собі вчинення злочину дорослою особою за попередньою змовою і в групі з неповнолітніми не тягне відповідальності за ст. 304 КК України.

З урахуванням викладеного, вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ст. 304 КК України (2001 року) підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону із закриттям справи в цій частині за щодо а таких обставин є недоведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 304 КК України (2001 року), а тому вирок суду щодо нього в цій частині підлягає скасуванню, а справа – закриттю за відсутністю в його діях складу цього злочину.

Вирішуючи питання про призначення засудженим покарання, суд відповідно до положень ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, у тому числі й особливо тяжкого злочину, внаслідок якого пішла із життя молода людина, роль і ступінь участі кожного із засуджених у цьому злочині, всі дані про їх особу, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційному поданні та касаційних скаргах, а також дані щодо умов проживання і виховання ОСОБА_6 і ОСОБА_8, які злочин учинили в неповнолітньому віці, що визнано пом’якшуючою їх покарання обставиною.

Окрім того, суд урахував як обтяжуючу покарання всіх засуджених обставину вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Те, що засуджені в судовому засіданні не визнали своєї вини, давали неправдиві показання щодо деяких обставин злочину, на що послався прокурор у касаційному поданні, не могло враховуватись судом при призначенні засудженим покарання, оскільки це було їх позицією захисту.

Посилання потерпілої ОСОБА_5 в касаційній скарзі на те, що суд при призначенні засудженим покарання не врахував того, що вони, вбиваючи її сина, діяли за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю, є безпідставним, оскільки ці обставини є ознаками злочину, передбаченого ч. 2 п.п. 4, 7, 12 ст. 115 КК України, за який засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а тому вони відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України не могли одночасно визнаватись обставинами, які обтяжують покарання і впливають на його призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати це покарання надмірно м’яким, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні та потерпіла в своїй касаційній скарзі, та надмірно суворим, як про це вказують в касаційних скаргах засуджені та їх захисники, немає, а тому й немає підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд за м’якістю призначеного засудженим покарання або для зміни вироку з пом’якшенням покарання засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 щодо відшкодування їй завданої злочином матеріальної шкоди, визнаний всіма засудженими, і рішення суду про стягнення з них солідарно на користь потерпілої 11621 грн. 50 коп. не оспорюється в касаційних скаргах.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування завданої їй злочином моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства з урахуванням характеру, ступеня моральних страждань потерпілої, пов’язаних із насильницькою смертю її сина. Згідно з вироком суду, ним перевірялись підстави і розмір позову в цій частині, й він обґрунтовано визнаний доведеним і задоволений в сумі 250000 грн. з викладенням у вироку відповідних мотивів такого рішення.

головуючого	Вус С.М.,
суддів	Кліменко М.Р. і Таран Т.С.,
за участю прокурора	Казнадзея В.В.,