Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 13 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на вирок Буринського районного суду Сумської області від 8 квітня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2 і 3 ст. 76 КК України, і

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючу судимості,

за ч. 1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 і 4 ст. 76 КК України,

установила:

За вироком суду, ОСОБА_5 у червні 2009 року на території колишніх дачних господарств, що в АДРЕСА_1, незаконно придбав рослини маку, які переніс до нежилого будинку, де незаконно з метою збуту виготовив з них 435,8 гр. (15 стаканів) особливо небезпечного наркотичного засобу – макової соломи, яку там же незаконно зберігав з метою збуту і 1 березня 2010 року незаконно збув ОСОБА_6, а остання незаконно на власні потреби придбала, зберігала та перевозила цю макову солому в м. Конотоп, проте того ж дня в с. Червона Слобода у неї наркотичний засіб вилучили працівники міліції.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок, а справу - направити на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засуджених, вказує, що суд неповно з’ясував дані про особи винуватих і, як наслідок – щодо ОСОБА_6 неправильно застосував кримінальний закон, а ОСОБА_5 призначив м’яке покарання, безпідставно застосувавши до нього положення ст. 75 КК України. Зазначає, що суд хоча і вказав у вироку, що ОСОБА_6 пройшла курс лікування від наркоманії, проте питання про можливість звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України не досліджував. Звертає увагу, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд не врахував повною мірою ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, розмір збутого наркотичного засобу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, просила скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала курс лікування від наркоманії звільняється від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Всупереч зазначених вимог закону суд, хоч і вказав у своєму рішенні про проходження ОСОБА_6 курсу лікування від наркоманії, проте питання про можливість звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України з цих підстав не досліджував.

Визнаючи ОСОБА_5 винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, виготовленні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу та приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно вироку, послався на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, він визнав свою вину, щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризувався, і при цьому не врахував тієї обставини, що ОСОБА_5 ніде не працював, а вчинений ним злочин відноситься категорії тяжких.

Тому доводи прокурора у касаційній скарзі про неправильне застосування щодо ОСОБА_6 кримінального закону та безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, є слушними.

Вирок щодо обох засуджених підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону. У разі доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Буринського районного суду Сумської області від 8 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.