Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 лютого 2010 року.

Цією постановою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито на підставі ст. 48 КК України у зв’язку із зміною обстановки.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Як установив суд, ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що вона 21 жовтня 2009 року приблизно о 18 год. у м. Новомосковську Дніпропетровської області у невстановленої слідством особи незаконно без мети збуту придбала 35 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого, вага якого у перерахунку на суху речовину становить 1,4 г., зберігала при собі, перевезла у квартиру АДРЕСА_1, де зберігала для власного вживання до 22 жовтня 2009 року 9 год. 30 хв., коли його виявили та вилучили під час проведення обшуку житла працівники міліції.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону судом, який неправомірно звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, оскільки обставини, які б свідчили про зміну обстановки, а також про те, що обвинувачена перестала бути суспільно небезпечною, відсутні, а наведені в постанові суду не є такими. Зазначає, що суд усупереч вимогам закону не встановив доведеність винуватості ОСОБА_5 та не навів доказів на її обґрунтування. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України, суд повинен зазначити, у чому полягала зміна обстановки, а саме, встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час учинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи, та навести конкретні дані, які б свідчили про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Зазначених вимог закону суд не дотримав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органи досудового слідства інкримінували ОСОБА_5 незаконне без мети збуту придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу, кваліфікувавши її дії за ч. 1 ст. 309 КК України.

З таким обвинуваченням справа надійшла до суду.

В підготовчій частині судового засідання підсудна заявила клопотання про долучення до матеріалів кримінальної справи довідки про проходження нею курсу лікування від наркоманії, яке після з'ясування думки учасників процесу й без заперечень з їх сторони, суд задовольнив та долучив указаний документ до матеріалів справи.

В подальшому, згідно з протоколом судового засідання, прокурор заявив клопотання про перерву у судовому розгляді справи для запиту у наркологічний диспансер із метою перевірки достовірності даних указаної довідки. Натомість, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення, а, повернувшись, оголосив постанову про закриття справи щодо ОСОБА_5 у зв'язку із зміною обстановки.

При цьому суд у постанові послався на дані довідки про перебування ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на лікуванні від наркоманії, які перевірені в телефонному режимі за запитом секретаря до наркологічного диспансеру.

Разом із тим, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а не у зв'язку із зміною обстановки.

Одночасно суд не з'ясував, чи страждала ОСОБА_5 на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і лікувалася добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Наведене свідчить про істотне порушення судом вимог кримінально – процесуального закону, що проявилося у недотриманні процедури судового розгляду справи й фактично залишенні клопотання прокурора без вирішення. Також суд належним чином не перевірив наявність передбачених ч. 4 ст. 309 КК України підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а за власною ініціативою, з'ясувавши, що підсудна не заперечує щодо закриття справи у зв'язку зі зміною обстановки, закрив справу на підставі ст. 48 КК України.

Таким чином, постанову суду не можна визнати законною та обґрунтованою, з огляду на що вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому необхідно врахувати вищевказане і постановити законне рішення, належно умотивувавши його.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України та ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.