Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної ОО.

суддів: Демяносова М.В., Касьяна О.П.,

Попович О.В., Штелик С.П.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до приватного підприємства «Компанія «Чернігівпромінвест», ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2011 року,

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 квітня 2008 року між ним та ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» було укладено договір застави з метою забезпечення вимог банку за кредитним договором, укладеним між сторонами 7 березня 2008 року. Предметом договору застави є автомобіль ГАЗ-3302, фургон ізотермічний-С. Відомості про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 18 липня 2008 року.

2 грудня 2009 року ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» без попередньої згоди заставодержателя продало вказаний автомобіль ОСОБА_4

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля; скасувати державну реєстрацію автомобіля, проведену на підставі цього договору; зобов'язати ОСОБА_4 повернути автомобіль ПП «Компанія «Чернігівпромінвест».

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2010 року позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля ГАЗ-3302, фургона ізотермічного-С, 2007 року випуску, укладений 2 грудня 2009 року між ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» та ОСОБА_4; скасовано державну реєстрацію цього автомобіля, проведену 1 грудня 2009 року Прилуцьким ВРЕВ ВДАІ УМВС України в Чернігівській області; зобов'язано ОСОБА_4 повернути ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» указаний автомобіль; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2011 року рішення апеляційного суду залишено без змін.

У грудні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Верховного суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 17 Закону України «Про заставу», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 06 червня 2012 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши їх відповідно до матеріалів справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 17 березня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» укладено кредитний договір №012/16-32/015/08 та 10 квітня 2008 року додаток №1 до нього, згідно з якими банк надав підприємству кредит у сумі 13 660 доларів США зі строком повернення коштів до 16 березня 2011 року та зі сплатою 14,75% річних.

З метою убезпечення виконання зобов'язань за договором 11 квітня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» укладено договір застави №2819, предметом якого є належний ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» автомобіль ГАЗ-3302, фургон ізотермічний-С, 2007 року випуску. Відповідно до пп. 2.9, 2.10 договору застави заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя; відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця боргу, забезпеченого заставою. Реєстрація застави здійснена шляхом внесення 18 липня 2008 року відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що свідчать відповідні витяги від 18 липня 2008 року та від 18 жовтня 2010 року.

2 грудня 2009 року ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» продало зазначений автомобіль ОСОБА_4 Договір зареєстрований на товарній біржі. У грудні 2009 року автомобіль перереєстровано в органах автоінспекції на ім'я ОСОБА_4

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПП «Компанія «Чернігівпромінвест» та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, стягнуто солідарно з підприємства та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за цим договором в сумі 9 763, 91 доларів США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу автомобіля є недійсним, тому що не відповідає вимогам закону - укладений без згоди заставодержателя; що ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем, оскільки до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості про обтяження спірного автомобіля.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що банк не був стороною спірного договору, а тому не може вимагати визнання його недійсним; що законом не передбачено право заставодержателя (обтяжувача) вимагати визнання договору купівлі-продажу заставленого майна недійсним, оскільки зареєстроване обтяження зберігає силу й для нового власника (покупця) і є чинним у відносинах із третіми особами, тому права банку не порушені.

За положеннями частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до пункту 2.9 договору застави від 11 квітня 2008 року заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ст.9 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувала на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Пунктом 2.10 Договору застави від 11 квітня 2008 року відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя при умові переходу до нового заставодавця боргу, забезпеченого заставою.

Згідно зазначеного Договору застави заставодержателем є Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», а тому суд апеляційної інстанції помилково відмовив банку у захисті їх прав.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, невірно визначився з характером правовідносин, які виникли між сторонами, не з'ясував яка норма матеріального права підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, ураховуючи, що фактичні обставин справи для правильного вирішення справи судом апеляційної інстанції не встановлені, судове рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.